Всі публікації

ЕКОНОМІКА АГРЕСОРА

Глибинне дослідження економіки Росії. Де ворог бере ресурси для ведення війни проти України?

29 Січня, 2025

Світ

Війна в Україні

Ярослав Романчук

Команда ILI

Поширити

Імперська Росія 2020-х років є специфічним набором політичних, правових, економічних, соціальних інститутів та мережевих організацій. Формальні та тіньові, центральні та регіональні, секторальні та багатофункціональні зони – всі вони переплетені, взаємно пов'язані у рамках жорсткого політичного тоталітаризму з очевидною ідеологією російського нацизму та фашизму. Росія ніколи не була країною з високим рівнем економічної, політичної та особистої свободи, захисту прав приватної власності, верховенства права, щоб вважатися капіталістичною, ринковою, тим паче ліберальною економікою.

Країна без економічних та особистих свобод

В Індексі економічної свободи канадського інституту Фрейзера 2024 (дані за 2022 р.) Росія посіла 119 місце з показником 5,93 бала. В Індексі свободи людини Інституту Катона Росія у 2024 р. (дані за 2022 р.) посіла 139 місце з показником 5,35 бала, найвище місце було у 2020 році – 120 (5.92 бали), це дані за 2018 рік. В Індексі захисту прав власності 2024 року від Property Right Alliance Росія посіла 103 місце з показником 3,8 бала з 10 можливих. В Індексі верховенства права 2024 р. Росія посіла 113 місце з показником 0,43 бала («1» - ідеальна реалізація принципу верховенства права).

Economic Freedom of the World, 2024. Annual Report. James Gwartney, Robert Lawson, and Ryan Murphy with Matthew D. Mitchell, Kevin Grier, Robin Grier, and Daniel J. Mitchell. Fraser Institute. October 2024. The Human Freedom Index 2024. A Global Measurement of Personal, Civil, and Economic Freedom. Cato Institute. December 2024. [International Property Rights Index 2024. Property Right Alliance. October 2024.] (https://internationalpropertyrightsindex.org/) Rule of Law Index 2024. World Justice Project. October 2024.

https://www.fraserinstitute.org/sites/default/files/2024-10/economic-freedom-of-the-world-2024.pdf https://www.cato.org/sites/cato.org/files/2024-12/human-freedom-index-2024.pdf

Індекси та міжнародні рейтинги переконливо доводять, що Росія після розпаду радянської тоталітарної імперії жодного року, а тим більше тривалого періоду, не досягала статусу країни з вільним ринком та ліберальною економікою.

Усі уряди як Б. Єльцина, так і В. Путіна проводили економічну політику рамках моделі Держави загального інтервенціонізму. Якщо у 1990-ті, у першій половині 2000-х ще можна ідентифікувати окремі дії та рішення щодо розширення сфери добровільного, ринкового обміну, то останні 20 років ми спостерігаємо перетворення Росії на нацистську, фашистську диктатуру, яка є моделлю тотального одержавлення всіх значущих потоків, активів та ресурсів країни.

В. Путіна за жодними критеріями не можна вважати представником правого, ліберального, тим паче західного вектора розвитку. Твердження про відданість Кремля в економічній політиці ліберальним принципам - науково нікчемні, не підкріплені жодними валідними даними.

Такі гіпотези, які дискредитують філософію лібералізму, вільний ринок висловлювали багато представників російських і навіть українських інтелектуалів, численні російські політологи, політики та інтелектуали, які свідомо чи через невігластво вводять в оману громадську думку у світі. Джерела - у pdf додатку.

Путін – типовий ультралівий диктатор, який використовує всі можливі важелі влади для ліквідації Свободи, підпорядкування Людини Левіафану (державі). Глава так званого синдикату «Кремль» - Володимир Путін не тільки є главою нацистської держави, але й цілої низки потужних мережевих структур, що становлять його ядро. До нього входять не лише правоохоронні органи, а й пропагандистські, ідеологічні та інформаційні. Основними серед них є ФСБ, МВС, РПЦ, НГ (Національна гвардія), МО (Міністерство оборони), ФСТ (Федеральна служба охорони), СЗР, ОЗУ, СК (Слідчий комітет), оргзлочинні угруповання та ФНПР (Федерація незалежних профспілок Росії). Вони контролюють усі основні ресурси, активи та потоки через комерційні структури.

Синдикат «Кремль»: механізми контролю секторальних ресурсів

Фактично синдикат «Кремль» є центром усіх перерахованих вище державних управлінських або силових структур. Розподіл сегментів ринків, фінансових, ресурсних потоків відбувається за територіальною ознакою (федеральний центр - регіон), відомчою (формальні, неформальні вигодонабувачі) та секторальною. Загальну координацію та арбітраж між різними угрупуваннями, синдикатами, організаціями здійснює Кремль через політичний, правовий і силовий блоки. До нього входять не тільки законні структури, але також організовані злочинні угруповання. Вони також беруть участь у системі контролю над усіма значущими командними висотами російської економіки: паливно-енергетичний сектор (нафта, газ, вугілля, електроенергія, атом), фінансова система, металургія, с/г сировина і продовольство, деревина, будівництво і нерухомість, імпорт машин, обладнання, хімічна промисловість, фармацевтика. Права власності де-юре - це тільки частина того численного пучка прав, які описують відносини власності та режим функціонування бізнесу в Росії, особливо великого. Ні приватні, ні тим паче державні комерційні підприємства не можуть функціонувати без урахування інтересів керівників конкретних спеціальних, правоохоронних, контрольних, дозвільних служб і структур. Утворилася модель управління ресурсами та активами, близька за своєю суттю до фашизму і корпоративізму. У ній діє жорстка ієрархія, порядок взаємовідносин між різними групами інтересів/синдикатами. Інститути представницької демократії мають суто декоративний характер, а парламент, правоохоронна і судова влада вбудовані в систему контролю, управління та арбітражу Кремля на федеральному рівні й керівників регіонів, якщо йдеться про бізнес регіонального, місцевого рівня.

Розуміння структури власності, системи управління економікою, її головними секторами, механізмів алокації капіталу є важливими для оцінки запасу міцності російської економіки загалом, для визначення реального обсягу ресурсів, що їх витрачає Росія на війну проти України та Заходу, для встановлення найслабших, найуразливіших місць тоталітарної імперії. Помилкою було б ототожнювати стійкість російської економіки тільки зі станом федерального бюджету, виторгу і податкових надходжень від нафти й газу. До інших джерел ресурсів для фінансування російської війни проти України та Заходу відносяться бюджети регіонів, ресурси фінансових організацій, великого приватного (де-юре) і державного бізнесу, зокрема видобувних компаній, а також матеріальні та нематеріальні активи (корпоративні, митні, правоохоронні зв'язки, мережі контактів, компанії-прокладки, підконтрольні банки, платіжні мережі, ноу-хау в уникненні санкцій, заборон тощо) російських оргзлочинних угруповань, які працюють на зовнішніх ринках і мають великі ресурси у фінансовій системі світу за межами Росії.

Тоталітарна російська система управління ресурсами та активами працює приблизно так само, як і економіка у гітлерівській Німеччині. Формальне збереження інституту приватної власності не означає наявність в Росії повноцінної ринкової економіки. Кремль, як центр управління, розподілу, координації діяльності основних економічних суб'єктів має неформальну «золоту акцію», тобто право втручатися у діяльність державних та приватних компаній, вимагати від них виробництва необхідних йому товарів та послуг. При цьому цього виду витрати не включаються до статті федерального бюджету «обіг» або «забезпечення безпеки».

Статизація (обмеження функцій приватної власності) разом з етатизацією (одержавлення) стали інструментами перетворення російської економіки на військову машину з окремою статтею бюджету на купівлю «гарматного м'яса» в обсязі 55 – 60 млрд $ на рік. З огляду на те, що обсяг сірої економіки Росії становить прибл. 50 - 55% ВВП (~ 1,2 трлн $), сукупні середньорічні витрати синдикату «Кремль» на війну становили 2022-2024 роках 25 – 30% ВВП або 500 – 550 млрд доларів США.
Share

Наявність додаткових джерел фінансування війни у Росії припустив Крейг Кеннеді на початку 2025 року:

L"З середини 2022 року ця схема позабюджетного фінансування сприяла безпрецедентному зростанню загального обсягу корпоративних запозичень на 415 мільярдів доларів. За оцінками цього звіту, від 210 до 250 мільярдів доларів із цієї суми становлять обов'язкові пільгові банківські кредити, надані оборонним підрядникам, багато з яких мають погану кредитну історію, для оплати товарів та послуг, пов'язаних з війною."L

Russia’s Hidden War Debt. Craig Kennedy. January 11,2025.

Це ресурси лише з одного додаткового джерела. Якщо ж ми зробимо повний баланс ресурсів, грошей, активів, у тому числі нематеріальних, повна сума корелюватиме з припущенням британського дослідника.

Для оцінки запасів та резервів Росії важливо враховувати ті інвестиції, які були зроблені синдикатом «Кремль» у підготовку до війни проти України та Заходу ще з середини 2000-х.

За 2005-2021 роки на всебічну підготовку до ведення війни проти України та Заходу синдикат «Кремль» витратив за розрахунками прибл. 2423 млрд доларів. Це на 12,3% більше, ніж середньорічний ВВП Росії в період 2022-2024, який становив 2154,7 млрд доларів.

Роки	ВВП / середньорічний	Інвестиції у підготовку до війни
2005-2010	$1332 млрд	~5% ВВП	$399,6 млрд
2011-2016	$1868,8 млрд	~7% ВВП	$784,8 млрд
2017-2021	$1651 млрд	~15% ВВП	$1238,5 млрд

ЗАГАЛОМ	$2154,7 млрд		$2423 млрд

Головною причиною низької якості цих інвестицій стала корупція. Відверті крадіжки, відкати, хабарі, освоєння ресурсів через компанії-«пилососи», які створювалися та контролювалися чиновниками та політиками високого рівня, все це призвело до того, що близько половини цієї суми було розкрадено, виведено з країни або переведено до інструментів, не пов'язаних з державними активами та програмами.

Особливості інтерпретації статистичних даних із Росії

Однією з основних характеристик діяльності нацистського синдикату «Кремль» є брехня та введення в оману. Йдеться не лише про ведення інформаційної війни, контроль ЗМІ, фальсифікацію виборів та результатів соціологічних опитувань. Статистичні дані, безумовно, є частиною державної системи брехні, пропаганди та PR російського режиму. Вони використовуються для підтвердження певних ідеологічних штампів, політичних позицій та приховування економічних операцій, які можуть завдати шкоди інтересам синдикату «Кремль» на зовнішніх ринках, насамперед у вигляді санкцій, заборон та обмежень на переміщення товарів, грошей та послуг. Якби було інакше, тоді уряд Росії не приховував би статистику, яку надавав до початку широкомасштабної війни проти України. Тому навіть при декларуванні офіційними органами Росії збору та обробки статистичних даних за міжнародними стандартами (наприклад, дані від Центрального банку Росії, Федеральної служби державної статистики Росії (Росстат) ймовірність їх фальсифікації, подання спотворених даних від самого низового, мікрорівня, до керівництва синдикату «Кремль» дуже висока. У цьому аналітичному матеріалі ми використовуємо дані цих організацій, тому що вони є первинними джерелами економічної статистики як для аналітичних центрів, так і для міжнародних організацій, включаючи МВФ, Світовий банк, СОТ та ЮНКТАД.

Центральний банк Російської Федерації. Федеральна служба державної статистики Росії (Росстат)

У світлі цього зауваження важливо враховувати кілька важливих фактів та параметрів економіки країни-агресора.

Модель економіки Росії сьогодні – це модель тоталітарної Держави загального інтервенціонізму, в якій стан де-юре сильно відрізняється від стану де-факто. Це стосується насамперед інституту формально приватної власності, поняття «державні підприємства» (SOE) та «бізнес держави (business of the state). У пучок функцій інституту «власність» включено дискрецію та позицію Держави.
Багато кількісних макроекономічних показників спотворено директивними діями Держави, мотивацією керівників приватних і державних підприємств представляти статистичні дані у необхідному їм світлі, «ручним» регулюванням цін, рентабельності комерційних організацій в інфраструктурних секторах, курсу рубля (внаслідок дій Центрального банку).
Для обману Заходу, мінімізації наслідків санкцій російська влада приховує реальні механізми та обсяги зовнішньоторговельних операцій, платежі за ними, що не може не відображатися на точності та об'єктивності офіційної, доступної з відкритих джерел статистики.
Для оцінки стійкості Росії необхідно враховувати як параметри федерального, місцевого бюджетів, сукупний бюджет органів держуправління, але й ресурси державного сектора (фінансові організації, комерційні організації реального сектора), комерційні структури приватного сектора, особливо великий бізнес видобувної промисловості, банків, інфраструктурних компаній, про що згадувалося вище.
Жодна міжнародна організація немає незалежної від офіційних органів влади Росії мережі збору первинної статистичної інформації. У країні-агресорі діє режим суворої таємності щодо фінансових, ресурсних потоків, що контролюються Кремлем, тобто більшої частини економіки. МВФ, Світовий банк, ЄБРР, ООН, СОТ, консалтингові організації користуються офіційними даними російського уряду. Різниця в оцінках пояснюється різними припущеннями, мотивацією та порядком денним кожної окремої організації.

Різницю зафіксовано Всесвітнім банком в доповіді «The Business of the State. Delivering on an Ambitious Global Agenda". World Bank. November 2023

Поточний стан економіки Росії, тренди та джерела капіталу

Що таке російська економіка? Вона являє собою набір гібридних правових, економічних та силових інститутів, які визначають характер, інтенсивність та динаміку процесів виробництва, споживання, інвестування та торгівлі. Держава (федеральний, регіональний, локальний рівень) має 65-70% всіх ресурсів та активів, і є найбільшим економічним суб'єктом. Держава також проводить економічну політику через псевдоприватні комерційні структури, у яких або є частка держави, або вони працюють з обслуговування, реалізації державних інвестиційних проектів, здійснення державних закупівель. Світовий банк називає їх "бізнесом держави" (business of the state).

Всупереч більшості прогнозів початку 2022 року після запровадження Заходом санкцій проти Росії, її економіка продемонструвала стійкість та гнучкість у реакції на зовнішні та внутрішні виклики. Скорочення ВВП у 2022 році було не 8–12%, як прогнозувала більшість організацій та експертів, а лише 1,2% ВВП.

Середньорічні темпи зростання російської економіки у 2015-2021 роках склали 1,2% ВВП.

Для порівняння середньорічні темпи зростання економіки Росії у період 2001-2014 рр. становили 4,3%. На думку авторів запропонованого режиму “санкцій із пекла”, російська економіка мала ще більше зануритися в рецесію, вона зросла на 3,6% ВВП. Світова економіка 2023 р. збільшилася на 3,3%, економіка країн “зони євро” на 0,4%. За прогнозом МВФ (жовтень 2024 р.) реальний ВВП Росії 2024 року зросте на 3,6% ВВП.

World Economic Outlook. Policy Pivot, Rising Threats. October 2024. IMF

За оцінкою (грудень 2024 р.) близького до Уряду Росії Центру макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування ВВП Росії у 2024 р. виріс на 3,7-3,8% ВВП. Згідно з макроекономічним опитуванням Банку Росії (грудень 2024) ВВП у 2024 р. збільшиться на 3,8%.

Учасники опитування – великі банки, консалтингові, аналітичні та наукові центри. Серед них Bloomberg Economics, ВЕБ, ВТБ, Альфа-банк, Євразійський банк розвитку, Інститут Гайдара, Ренесанс Капітал, Росбанк, Ощадбанк, ЦМАКП, ЮриКредит банк – всього 34 респонденти. Макроекономічне опитування Банку Росії. Результати опитування: грудень 2024 року. Центральний банк Російської Федерації.

Дані підтверджують гіпотезу про те, що прийняті країнами Заходу (G7, ЄС-27, США) санкції щодо Росії виявилися неефективними та «дірявими».

Переконливе підтвердження цього – рішення Світового банку про переведення Росії до категорії країн з високим рівнем душового доходу за підсумками 2023 р., який становив $14250 на душу населення. Основні джерела зростання доходів – торгівля, фінансовий та будівельний сектори.

Russia was classified as a high-income country. World Bank. July 2, 2024.

Кремлівська влада за допомогою своїх матеріальних та нематеріальних активів, м'якої сили та широкої мережі агентів впливу зуміла перебудувати ланцюжки логістики, фінансів, постачання товарів для забезпечення функціонування своєї економіки. Тим більше, його м'яка сила, мережа агентів впливу дозволила агресору навіть 2024-го збільшити постачання газу до Європейського Союзу на 25% за січень-листопад. Росія, проти якої Захід ввів санкції, стала на третій рік війни другим за обсягами постачальником газу до ЄС. У доповіді «Корпоративні посібники війни Росії в Україні. Більш пильний погляд на міжнародні податки та доходи Росії у 2023 році» Інститут Київської школи економіки та B4Ukraine показали, як європейські та американські корпорації продовжують сплачувати мільярди доларів лише податку на прибуток до бюджету Росії.

European natural gas imports. This dataset aggregates daily data on European natural gas import flows and storage levels. January 2025. Corporate Enablers of Russia’s war in Ukraine. A closer look at multinational taxes and revenue in Russia in 2023». Інститут Київської школи економіки, B4Ukraine. Січень 2025.

У 2023 році американські корпорації в Росії заплатили 1,2 млрд доларів США, ставши найбільшим платником іноземних податків на прибуток до бюджету Росії. При цьому адміністрація США на початку широкомасштабної війни Росії проти України в лютому 2022 року обіцяла ввести “санкції з пекла”.

Про слабкість, дефективність західних санкцій щодо країни-агресора говорять експерти Європейського центру аналізу та стратегій (CASE) у доповіді «Надійний тил диктатора: російська економіка на тлі війни»:

L"…Біржові товари, що поставлялися з Росії, легко знаходили собі шлях на світовий ринок, якщо пропонувалися зі знижкою — кращим прикладом може бути конкуренція російської та арабської нафти на індійському ринку. Як наслідок, незважаючи на всі введені обмежувальні заходи, російський експорт скоротився з $491,6 млрд 2021 року до $425,1 млрд 2023-го, тобто всього на 13,5%... і, ймовірно, утримається на такому ж рівні у 2024–2025 роках, забезпечуючи можливість імпортувати необхідні країні товари та поповнювати державний бюджет."L

Надійний тил диктатора: російська економіка на фоні війни Сергій Алексашенко, Владислав Іноземцев, Дмитро Некрасов. Європейський центр аналізу та стратегій (CASE). Листопад 2024 року.

За фактом обіцяні жорсткі санкції Заходу проти влади Кремля, який здійснює повномасштабне вторгнення до сусідньої європейської країни, виявилися слабкими, декларативними та вибірковими, що дозволило при незначному, явно не дизруптивному зростанні витрат на проведення фінансових, логічних, транспортних операцій забезпечувати проведення експортно-імпортних операцій без критичних провалів у виробничих ланцюжках військово-промислового комплексу, інфраструктури, транспорту та переробних галузей. Звідси дуже оптимістичні оцінки російської економіки не тільки від правлячого синдикату, а й від Міжнародного валютного фонду.

Російський уряд, Центральний банк РФ прогнозують уповільнення темпів зростання ВВП Росії у 2025 р. до 0,5 – 1,5% ВВП при незначному збільшенні темпів зростання до 1-2% ВВП у 2026 р. та 1,5-2,5% 2027 р.
МВФ прогнозує (жовтень 2024 р.) зростання економіки Росії у 2025 р. на 1,3% ВВП, у 2026 р. – 1,2% ВВП.
Світовий банк оцінює динаміку російської економіки так: 2024 - 3,2% ВВП, 2025 - 1,6% ВВП, 2026 р. - 1,1% ВВП.

Europe and Central Asia. Macro Poverty Outlook. Country-by-country Analysis and Projections for the Developing World. World bank. October 2024.

Джерело: World Economic Outlook Database. IMF. October 2024.

Джерело: Макроекономічне опитування Банку Росії. Результати опитування: грудень 2024 року. Банк Росії.

Причини такої відносної короткострокової стійкості криються у поєднанні наступних факторів та дій:

Застосований режим західних санкцій та контролю за їх виконанням дозволив Росії скористатися сприятливою кон'юнктурою на паливно-енергетичні товари та різко збільшити експорт. Якщо у 2020 р. обсяг товарного експорту був $333,5 млрд, у 2021 р. він був $494,2 млрд, у 2022 р. – $592,1 млрд. У 2023 р. він скоротився до $424,5 млрд, але це не через санкції, а через світову кон'юнктуру та ціни на паливно-енергетичні товари. За макроекономічним опитуванням Центробанку Росії (грудень 2024 р.) експорт товарів та послуг Росії у 2024 р. становитиме $468 млрд (у 2023 р. було $466 млрд), імпорт у 2024 р. - $371 млрд (у 2023 р. було $379 млрд). У період 2025-2027 років панель експертів, аналітиків та представників фінансового сектору Росії прогнозує незначне зростання як експорту, так і імпорту послуг при мінімальній девальвації (на 15,1%) російського рубля із середньорічного курсу RUB 92,6/$1 у 2024 р. до 106,6 RUB/ $1 у 2027 р. Станом початку 2025 р. обсяг міжнародних резервів Банку Росії становив $609,5 млрд. Для порівняння у середині 2022 р. вони були $586,8 млрд, початку 2023 р. - $582 млрд.
Активна державна підтримка споживання домашніх господарств та секторів промисловості, пов'язаних із військово-промисловим комплексом. У 2022 р. зростання реальних наявних доходів населення склало 4,5%, у 2023 р. – 5,8%, у 2024 р. очікується 6,7%. Станом на 01.07.2024 р. обсяг депозитів у фінансовому секторі Росії становив RUB95,06 трлн (прибл. $ 950 млрд). Для порівняння на 01.7.2022 р. було RUB 65,23 трлн, на початку 2022 р. - RUB 68,18 трлн. За два роки депозити збільшились на 45,7%.
Грошово-кредитна політика Центрального банку, який зумів зберегти довіру до фінансової системи, проводив м'яку монетарну політику у 2020-2023 роках. Стосовно промислових лідерів влади, він створив сприятливі умови для вкладників за RUB-депозитами. Середньорічне збільшення рублевої грошової маси (М2) у 2020-2024 роках склало 17,8%, широкої грошової маси (М3) – 15%. Подальше продовження такої політики неминуче призвело б до зростання річної інфляції до 15% – 20%, а то й вище у разі ерозії довіри до російського рубля та погіршення зовнішньоекономічної позиції. Керівництво Кремля усвідомило наслідки високої інфляції та макроекономічного розбалансування. Тому у 2024-му і на 2025-й воно дозволило керівництву Банку Росії істотно посилити монетарну політику через підвищення ключової ставки. Слід також очікувати зниження темпів зростання найгарячіших компонентів грошової маси.
Державне фінансування призову до збройних сил, виплата «гробових» для сімей загиблих стали додатковим джерелом стимулювання попиту внутрішнього ринку. За даними BBC, 60% російських регіонів наприкінці 2024-го пропонували понад один мільйон російських рублів ($10 тисяч) за підписання контракту, у 25% регіонів виплати перевищили 2 млн рублів (приблизно $20 тисяч). У Самарській області виплати на одного контрактника склали RUB4 млн ($40 тисяч), у Москві досягали RUB 5,2 млн ($52 тисячі). Були введені виплати рекрутерам, до $1 в еквіваленті за одного контрактника. Це на додаток до зарплати й додаткових бонусів (за знищену техніку, поранення). За загибель учасника війни в Росії у 2024-му платили RUB 5 млн (прибл. $50 тисяч) плюс можливість отримати одноразову і страхову суму від компанії СОГАЗ 4,9 млн рублів ($49 тисяч) і RUB3,3 млн рублів ($33 тисячі).
Повернення російського бізнесу з-за кордону з капіталом, неможливість вивести капітал із Росії в країни Заходу, відкрити рахунки за кордоном через західні санкції. Такі заходи запобігли відтоку капіталу з російської банківської системи, зупинили відтік людського капіталу з Росії, який різко зріс на початку 2022 року.

Джерело: World Economic Outlook Database. IMF. October 2024

Зовнішня торгівля Росії: нафта і газ

Для оцінки стійкості російської економіки, її ресурсів для ведення нацистським синдикатом «Кремль» війни проти України і Заходу необхідно проаналізувати стан зовнішньої торгівлі Росії загалом і її паливно-енергетичних товарів зокрема. Дані щодо експорту та імпорту товарів за основними товарними групами знову переконують нас у слабкості запровадженого проти агресора санкційного режиму. Якщо у 2021 р., до широкомасштабної фази російської війни проти України, товарний експорт Росії складав $491,6 млрд, то у 2022 р. він суттєво збільшився до $592,5 млрд або на 20,5% (на $100,9 млрд). Щоправда, у 2023 р. експорт товарів знизився до $425,1 млрд, але це все одно перевищує показники 2020 р., тобто можна говорити вже про довгострокові тренди. У 2024 р., на третьому році «гарячої» війни, товарний експорт Росії очікується на рівні $430 млрд. У 2020 р. частка мінеральних продуктів у товарному експорті Росії склала 51,2%, у 2021 р. - 56,1%, у 2022 р. - 66,1%, у 2023 р. - 61,2%.

Нафтове і газове ембарго з боку Заходу було б найефективнішим і найдієвішим заходом проти агресора, але він на нього не пішов, що дало змогу Кремлю використовувати наявні можливості для торгівлі нафтою, газом із зовнішнім світом.

Розглянемо більш детально стан, динаміку розвитку газового і нафтового секторів.

Російський газ

У 2023 році до газотранспортної системи Газпрому на території Росії надійшло 564,25 млрд куб. м газу, хоча у 2022 році було 596,71 млрд куб. м. Зниження відбулося через скорочення обсягів постачання газу до країн ЄС.

У 2023 році в сховища (ПСГ) Росії було закачано 37,893 млрд куб. м газу (2022 рік - 44,879 млрд куб. м). Відбір у звітному періоді становив 39,31 млрд куб. м (2022 рік - 35,726 млрд куб. м).

У січні - жовтні 2024 року Росія збільшила експорт трубопровідного газу в Європу більш ніж на 15% - до 26,52 млрд куб. м. За 2023 рік експорт російського трубопровідного газу в Європу становив 28,15 млрд куб. м. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), постачання російського трубопровідного газу до Європи (включно з Туреччиною) 2023 року впали до мінімуму від початку 1970-х років і становили 45 млрд куб. м.

Обсяг постачання до країн Західної та Центральної Європи транзитом через територію України за січень - жовтень 2024 року становив 12,85 млрд куб. м, що на 7% більше, ніж роком раніше.

У 2023 рік Росія, як і раніше, залишалася другим за величиною експортером трубопровідного газу у світі. Більша його частина йшла в Китай (26 мільярдів кубометрів), Туреччину (21 мільярд кубометрів) і Білорусь (18 мільярдів кубометрів).

Найбільшим імпортером газу у світі у 2023 р. став Китай (160 мільярдів кубометрів). За ним ідуть (дані у млрд куб. м): Японія (91), Німеччина (77), Мексика (64) і Південна Корея (61).

Експорт трубопровідного газу з Росії за підсумками 2023 року становив 99,6 мільярда кубометрів, СПГ - близько 45,4 мільярда кубометрів. У 2021 р. експорт СПГ становив 42,4 мільярда, у 2022 р. - 46,3 мільярда кубометрів.

Середній обсяг постачання у 2014-2021 роках був 178 млрд куб. м із піком у 2017-2019 роках до 193 млрд і 168 млрд куб. м у 2021-му.

Тут враховується Туреччина і Східна Європа. Безпосередньо до країн ЄС 2021 року постачання становили 132 млрд куб. м, 2022-го - 61,5 млрд куб. м, а 2023-го - 25,7 млрд куб. м газу.

У 2024 р. близько 20 млрд куб. м припало на Туреччину. У країни СНД Росія постачає в сукупності 24-25 млрд куб. м.

Китай нарощує постачання. У 2021 році він купив у Росії 10 млрд куб. м, у 2022 році - 15 млрд, а у 2023 році близько 22 млрд куб. м. У разі реалізації проекту «Сили Сибіру - 2» «Газпром» може збільшити експорт газу до Китаю до 98 млрд куб. м, тобто більш ніж у чотири рази відносно рівня 2023 року.

За підсумками 2023 року компанія «Газпром» показала найгірший результат за останні 25 років. За МСФЗ чистий збиток «Газпрому» склав приблизно 629 млрд рублів проти 1,2 трлн рублів чистого прибутку 2022-го. Виторг від продажу газу 2023 року знизився до 3,125 RUB трлн (падіння вдвічі в річному вираженні). У 2023 році доходи від експорту газу скоротилися у 2,6 раза: з 7,3 трлн RUB до 2,8 трлн RUB. Порівняно з 2021 роком доходи від експорту газу скоротилися на 2,9 трлн RUB, збиток від продажу газу склав 1,17 трлн RUB. Однак у 2024 році становище газового монополіста покращилося. Ця комерційна структура є однією зі складників зовнішньоекономічного та зовнішньополітичного впливу Кремля на зовнішній світ.

Джерело: Центральний банк Росії. Вересень 2024

Що наповнює федеральний бюджет Росії? Нафта, газ, нафтопродукти, вугілля

У 2021 р. обсяг експорту російської нафти у вартісному вираженні збільшився на 51,8% порівняно з 2020 роком і склав $110,12 млрд. Фізичний обсяг експорту російської нафти скоротився на 3,8% - до 230 млн тонн (обмеження за угодою з ОПЕК).

У передвоєнному 2021 році від продажу нафти бюджет Росії й позабюджетні фонди отримали доходи у сумі ~$135 млрд, що на $60 млрд більше, ніж 2020 року.

У 2022 р. експорт нафти становив 242,2 млн тонн, у 2023 р. - 234,3 млн тонн. Видобуток нафти й газоконденсату у 2023 р. склав 530,6 млн тонн, у 2022 р. було 526 млн тонн.

Первинна переробка нафти за 2023 рік склала 275 млн тонн, у 2022 році цей показник був 271,9 млн тонн. Виробництво бензину у 2023-му склало 43,9 млн тонн, дизельного пального - 88,1 млн тонн.

У 2023 році майже всю свою нафту Росія продала Китаю та Індії.
На КНР в експорті російської нафти припадає близько 45-50%.
Частка Індії за два роки зросла майже з нуля до 40%.
Частка Європи в експорті російської нафти скоротилася з 40-45% до 4-5%.

У 2023 р. на нафтогазову галузь Росії припадало 27% ВВП Росії й 57% експортного виторгу.

За 2023-й Росія експортувала всього близько 230 млн тонн нафти, з якої частка західного напряму склала всього 15%, хоча у 2021 р. цей обсяг становив ~60%. У 2021 році на Китай та Індію припадало прибл. 32% експорту нафти з Росії, у 2022-му - прибл. 46%, а вже у 2023-му понад 80%.

Частка постачання до Європи російської нафти останніми роками скоротилася практично вдесятеро. Раніше вона становила 40-45%, а у 2023 році не більше 4-5%. При цьому частка російської нафти на світовому ринку майже не змінилася через санкції та ембарго. Приміром, у звітах British Petroleum ідеться про те, що 2021 року Росія постачала на експорт 263 млн тонн сирої нафти (частка у світі - 12,8%), 2022-го - 264 млн тонн (12,4%), 2023-го - 240 млн тонн (11,3%). Таке незначне зниження - це більше зобов'язання Росії зі скорочення перед ОПЕК+, ніж наслідки санкцій та ембарго з боку ЄС і США.

Туреччина активно долучилася до купівлі російської нафти. Якщо до 2022 р. вона закуповувала всього 200 000 б/д (барелів на добу), то за підсумками 2023-го обсяг уже становив 700 000 б/д.

У звіті Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) є графа «інші країни і невідомі напрямки». У 2021 році за цією графою проходив експорт на 800 000 б/д, у 2023 році вже 900 000 б/д. Європейський напрямок експорту російської нафти скоротився з 3,3 млн б/д у 2021 році до 600 000 б/д у 2023-му.

За даними Міжнародного енергетичного агентства Росія 2023 року експортувала 2,6 млн б/д нафтопродуктів. Це на 100000 більше, ніж у 2022 році. Санкції та ембарго працювали так, що Росія вийшла на рівень 2021 року, коли ще ніхто проти її нафтопродуктів ембарго не запроваджував, цінові «стелі» не призначав.

Вугілля. Така сама ситуація щодо вугілля: змінено маршрути, але загальний обсяг експорту не знизився.

Продажі вугілля за кордон 2022-го становили 210,9 млн тонн, а за підсумками 2023-го - 213 млн тонн, при тому, що сам видобуток вугілля в Росії 2023 року зменшився в річному обчисленні на 1,26%. За даними Туреччини, у 2023 р. вона купила енергетичного вугілля в Росії на 46% більше порівняно з 2022-м (обсяг становив 27 млн тонн).

Практично за рік частка російського вугілля в імпорті Туреччини зросла з 48% до 70%.

Водночас частка експорту вугілля з Росії до країн, які запровадили санкції, зменшилася до 18% у 2023 році. У 2022-му вона становила майже 40%. Найбільшими покупцями російського вугілля стали Китай та Індія. Росія вперше посіла друге місце за обсягами постачання коксівного вугілля в Індію.

Південна Корея є третім за величиною покупцем російського вугілля. У період з 5 грудня 2022 року по кінець березня 2024 року частка Південної Кореї в експорті РФ склала 11%.

Країна-бензоколонка: бюджетні доходи Росії від нафти і газу

За даними Міністерства фінансів Росії нафтогазові доходи федерального бюджету за підсумками 2024 року склали 11131 млрд (~$121 млрд) рублів. Це на 26,2% більше, ніж у 2023 р. внаслідок підвищення ціни нафти.

У 2023 р. ціна нафти була $62,99 за барель, у 2024 р. - $67,85.

У січні - вересні 2024 р. частка нафтогазових доходів у наповненні федерального бюджету Росії становила 31,7%. Для порівняння: у 2014 р. їхня частка перевищувала 50%, у 2015-2019 рр. становила 36-46,4%, а у 2020 р. впала до 28%. Потім показник відновився до 35,8% у 2021 р. і 41,6% у 2022 р. Минулого року він повернувся на рівень у 30%, склавши 30,3%.

Податкові надходження від нафтогазової галузі 2024 року очікувалися на рівні 11,31 трлн RUB ($122 млрд) за цін на нафту в $70 за барель і на газ у $280 за тисячу куб м. Але за наступні три роки, з 2025 до 2027 р., уряд Росії заклав зниження ціни на нафту приблизно на 6,9%, до $65,5 за барель, а на газ - на 14,1%, до $240,2 за тис. куб. м. У результаті, за три роки прогнозується скорочення податкових надходжень до бюджету від нафти і газу на 14,3%. Так, у 2025 році вони скоротяться на 3,3%, до RUB 10,94 трлн (прибл. $107 млрд), у 2026 році - вже до RUB10,56 трлн (прибл. $101 млрд), а у 2027 році - до RUB9,7 трлн (прибл. $92 млрд).

Обсяг доходів федерального бюджету Росії в січні - вересні 2024 р. склав 26,3 трлн рублів, що на 33,1% вище за показник за аналогічний період 2023 року.
Нафтогазові доходи за дев'ять місяців 2024 р. збільшилися в 1,5 раза і перевищили 8,3 трлн рублів.
Не нафтогазові доходи Росії в січні - вересні 2024 року зросли на 26,9% до 18 трлн рублів.

Нафтогазові доходи бюджету формуються за рахунок надходжень від податку на видобуток корисних копалин (ПВКК), податок на додатковий дохід від видобутку вуглеводневої сировини (ПДД) та експортних мит. Основну частину нафтогазових доходів становлять надходження з ПВКК. У 2022 р. вони сформували 71,7% нафтогазових доходів (без урахування витрат на виплати за зворотним акцизом), у 2023 р. - 80,7%. У січні - вересні 2024-го показник сягнув 83,5%.

Друге місце у формуванні нафтогазових доходів бюджету Росії традиційно посідали надходження від експортних мит. У 2022 р. на надходження від вивізного мита при постачанні газу, нафти і нафтопродуктів припали 21,6% нафтогазових доходів (без урахування виплат за зворотним акцизом), у 2023 р. - 11%. З 2023 р. ставки експортного мита на нафту і нафтопродукти обнулилися в рамках податкового маневру в нафтовій галузі (передбачав зниження експортного мита у 2019-2024 рр. за одночасного підвищення ПВКК). У результаті в січні - вересні 2024 р. частка надходжень від мит знизилася до 2,5%. Одночасно зросла роль у наповненні бюджету надходжень від ПДД. У 2022 р. їхня частка в нафтогазових доходах становила 11,4%, у 2023 р. - 11%, а в січні-вересні 2024 р. - уже 13,9%. Основна частина нафтогазових доходів припадає на видобуток, переробку та експорт нафти.

У 2022 році частка нафтового сектору в загальній сумі доходів РФ становила 66,5%, у 2023 році - 74,6%, а в січні-вересні 2024 року досягла 77,7%.

Надходження податків від видобутку та експорту газу у 2022 р. забезпечили 30,2% нафтогазових доходів, у 2023 р. - 20,2%, у січні - вересні 2024 р. - 16,3%, надходження від видобутку газового конденсату - 3,3, 5,2 і 6% відповідно.

Знижують нафтогазові доходи бюджету виплати за зворотним акцизом, особливо виплати в рамках демпферного механізму на паливному ринку (застосовується для згладжування зростання цін на автомобільне паливо на внутрішньому ринку). У 2022 р. відповідні витрати становили 3,2 трлн руб. за надходжень у 14,8 трлн, у 2023 р. - 2,9 трлн за доходів в 11,7 трлн російських рублів.

Основний внесок у зростання нафтогазових доходів країни-агресора у 2024 році зробила нафтова галузь.

Податки на корисні копалини. Нафтові доходи бюджету (з урахуванням виплат зворотного акцизу) в січні - вересні 2024 р. збільшилися в 1,6 раза до показника за аналогічний період минулого року до 6,5 трлн руб. Надходження з ПВКК (податок на видобуток корисних копалин) водночас зросли в 1,5 раза до 9,3 трлн руб., з ПДД (податок на додатковий дохід) - у 2,2 раза до 1,6 трлн руб. Обсяг виплат з бюджету зі зворотного акцизу збільшився на 42,2% і досяг RUB 2,8 трлн.

Надходження з ПВКК та експортного мита в газовій галузі в січні - вересні 2024 р. збільшилися лише на 8,6% до 1,4 трлн руб., зокрема доходи бюджету від ПВКК під час видобутку газу зросли на 22,3% до 1,1 трлн руб., а надходження з експортного мита знизилися на 23,2% до 290,2 млрд руб. через падіння експортних цін на газ. Надходження з ПВКК на газовий конденсат зросли в 1,7 раза до 498,4 млрд російських рублів.

За оцінкою уряду Росії, яку закладено в бюджет на 2025-2027 рр., доходи від ПВКК у 2024 р. заплановано на рівні RUB 12,6 трлн (+32,9% до показника 2023 року), зокрема від ПВКК у разі видобутку нафти - RUB 10,43 трлн (+33,9%), газу - RUB 1,45 трлн (+18,7%), газового конденсату - RUB 704,1 млрд (+53,3%).

Надходження за ПДД у 2024 році мають скласти 2 трлн рублів (+58,3%).
Доходи бюджету від експортного мита на газ (очікується) знизяться на 19,7% до 454,7 млрд руб.
Обсяг виплат за зворотним акцизом оцінюється в RUB3,8 трлн. (+29,2%).

У 2024 р. частка нафтогазових доходів у бюджеті оцінюється на ~$32%. У бюджеті на 2025 р. і плановий період 2026 і 2027 рр. заплановано зниження частки нафтогазових доходів. За прогнозом уряду Росії, вона знизиться до 27,1% у 2025 р., 25,2% у 2026 р. і 22,6% у 2027 р. Частка не нафтогазових доходів збільшиться з 68,7% у 2024 р. до 72,9% у 2025 р., 74,8% у 2026 р. і 77,4% у 2027 р.

Заплановано зниження самих нафтогазових доходів. У бюджеті на 2025-2027 рр. зазначено, що вони скоротяться з RUB11,3 трлн у 2024 р. до RUB 10,9 трлн у 2025 р., RUB 10,6 трлн у 2026 р. і RUB9,8 трлн у 2027 р. Водночас передбачено, що загальні доходи бюджету в наступні три роки зростатимуть за рахунок не нафтогазових доходів. У 2027 р. загальні доходи мають досягти 34,2 трлн руб. (+19,5% до 2023 р.). Зростання ненафтагазових доходів передбачається завдяки збільшенню ставки податку на прибуток організацій з 20 до 25%.

Згідно з параметрами бюджету на 2025-2027 рр. передбачено зниження середньої експортної ціни на російську нафту з $70/барелів у 2024 р. до $69,7/барр. у 2025 р., $66/барр. у 2026 р. і $65,5/барр. у 2027 р.

У 2025 році витрати федерального бюджету (41,5 трлн руб.) мають дорівнювати сумі ненафтогазових доходів (29,4 трлн RUB), базових нафтогазових доходів (тобто розрахованих, виходячи з ціни нафти $60 за барель, - 9,1 трлн RUB), витрат на обслуговування держборгу (3,2 трлн RUB) і різниці між наданням та погашенням внутрішньодержавних бюджетних і міждержавних кредитів (мінус 0,2 трлн RUB).

У 2025 році нафтогазові доходи прогнозуються на рівні 27,1% загальних доходів бюджету. Якщо цей показник буде досягнуто, це стане рекордним мінімумом з 2006 року. За підсумками 2024 року нафтогазові доходи мають скласти 11,3 трлн RUB, або 31,3% бюджету. У 2025 році прогнозується їх зниження до 10,9 трлн RUB.

Основні аспекти бюджетно-податкової політики Росії

Загалом бюджетно-податкову політику Росії та розмір її неринкового сектору (державні доходи та витрати) можна оцінити за даними в наведених нижче таблицях, але варто зазначити головне.

Рівень податкового навантаження без урахування нафтогазових доходів у 2022 році становив 20,79% до ВВП. Це на 13,25 відсоткових пунктів нижче середнього значення по ОЕСР. Такий рівень податкових вилучень зберігає резерв для зростання в разі виникнення додаткових витрат. Якщо взяти бюджетну систему Росії загалом, то у 2024 р. доходи органів держуправління становили 68877 млрд рублів (прибл. $750 млрд) або 35,2% ВВП. Витрати у 2024 р. становили 72864 млрд рублів ($792 млрд) або 37,2% ВВП. У 2025-2027 рр. очікується дефіцит у розмірі 0,9% ВВП у 2025 р., 0,9% ВВП - у 2026 р. і 1,0% ВВП - у 2027 р.
Низький рівень дефіциту бюджету. Федеральний бюджет формується відповідно до «бюджетних правил». Обсяг необхідних боргових джерел має перебувати на рівні, що відповідає розміру витрат з обслуговування держборгу (на чистій основі 3,0-3,5 трлн руб. на рік або 1,0-1,5% ВВП). Причому основним джерелом фінансування дефіциту федерального бюджету є внутрішні запозичення.
Державний борг Росії. У 2024 р. він склав прибл. 15,7% ВВП. За затвердженої фіскальної політики уряду на 2025-2027 рр. він зросте до 18,1% ВВП у 2027 році.
Стан Фонду національного добробуту. У 2019 р. у Фонді національного добробуту Росії було 10730 млрд або 9,8% ВВП, у 2024 році - у ньому було 12614 млрд руб. (6,4% ВВП). За оцінкою Мінфіну Росії у 2027 р. його розмір прогнозується в 17148 млрд руб. (6,9% ВВП).

Основні параметри бюджетної системи Росії в 2019-2027 рр.

Показники	2019	2023	2024	2025*	2026*	2027*
Доходи органів держуправління, млрд RUB	39431	59034	68877	78178	82966	87394
У % ВВП	36	34,3	35,2	36,4	36	35,2
Витрати органів держуправління, млрд RUB	37326	62966	72864	79920	84928	89833
У % ВВП	34,1	36,6	37,2	37,2	36,8	36,2

Джерело: Міністерство фінансів Росії. Основні напрямки бюджетної, податкової та митно-тарифної політики на 2025 рік і на плановий період 2026 і 2027 років. *прогноз

Додатки у вигляді таблиць можна вивчити в pdf файлі, розміщеному після Дослідження.

Висновки

Як прискорити ерозію і руйнування ресурсної бази синдикату «Кремль»?

Для розробки, ухвалення та реалізації плану перемоги України у війні, а також стратегії модернізації країни після неї критично важливо адекватно оцінювати ворога, бачити його сильні та слабкі сторони, відповідним чином створювати свої інститути розвитку, покращувати якість джерел зростання.

Якщо взяти суто економічні, фінансові, соціальні аспекти, параметри російської економіки, то в наявному режимі західних санкцій, взаємовідносин із Китаєм, Індією, Туреччиною, іншими країнами поза ЄС-27 і G-7 шанси перетворення економіки Росії на фактор примусу Кремля до припинення війни з Україною близькі до нуля...
Share

За сукупних витрат органів держуправління агресора в ~$800 млрд у найближчі три роки, зростання ВВП навіть на ~1% ВВП, при повному контролі Кремля над сировинними компаніями, найбільшими фінансовими організаціями та ОГП з їхніми відділеннями/структурами за кордоном, за повного паралічу інститутів демократії, рівня зомбування населення та готовності щорічно перетворювати на гарматне м'ясо сотні тисяч солдатів чистий фактор «економіка» точно не буде каталізатором гострої політичної кризи в Росії, повстання проти нинішнього керівництва нацистського синдикату «Кремль»...

Уряд Росії «малює» витрати на національну оборону у 2025 р. у розмірі 13602 млрд рос. рублів (6,3% ВВП) і на національну безпеку і правоохоронні органи в обсязі 3822 млрд руб. (1,8% ВВП). У 2026-2027 рр. очікується навіть зниження витрат на оборону: до 5,6% у 2026 р. і 5,3% у 2027 р. Для порівняння: видатки за бюджетною статтею «соціальна політика» у 2025 р. очікуються на рівні 10,8% ВВП. Очевидно, що ці цифри показують лише одну частину загальних витрат синдикату «Кремль» на ведення війни проти України і Заходу.

У такому стані навіть інфляція вище 20%, яка дозволить фінансувати більшу частину витрат на війну, не призведе до паралічу економіки, а скоріше до наростання кризових явищ. Якщо вони посиляться політичними, адміністративними помилками (заморожування вкладів або переведення їх у рублі, заборона або жорстке обмеження обігу доларів, перехід у жорсткий режим регулювання цін, запровадження монополії/олігополії на зовнішню торгівлю, різке підвищення тарифів на ЖКП, пальне, запровадження обмежень на виїзд із країни, банкрутство окремих банків, підприємств), то шанси на потрапляння російської економіки в глибоку кризу збільшуються.

Руйнування ресурсної бази Кремля можуть прискорити такі дії Осі Добра (ЄС, НАТО, G7), як:

запровадження торговельного ембарго на паливно-енергетичні товари, прийняття дій (збільшення пропозиції) щодо зниження цін на нафту та газ;
посилення первинних та вторинних санкцій на всі компанії, які продовжують працювати в Росії, сплачувати податки до російського бюджету;
різке збільшення постачання всього необхідного озброєння для ЗСУ, щоб переламати хід війни й досягти деморалізації збройних сил ворога;
різке збільшення виробничого потенціалу українського ВПК разом із виробниками з країн НАТО, насамперед США;
створення потужного інформаційно-аналітичного центру чи мережі центрів для цілеспрямованої роботи проти політики кремлівської влади у Росії. Така робота повинна створювати та поглиблювати тріщини між різними соціальними, регіональними групами впливу, оголювати ворожий характер путінського режиму, посилювати доцентрові сили. Цей Центр має протидіяти російським наративам у світі, формувати soft power України та її партнерів за кордоном;
збільшення числа, інтенсивності та глибини конфліктів між різними лідерами, структурами, групами синдикату «Кремль», фрагментація панівного угруповання за регіональною, секторальною та галузевою ознакою;
активізація діяльності урядів країн НАТО, ЄС, G7 з ідентифікації та ліквідації "м'якої сили" російського режиму, його агентів впливу, бенефіціарів синдикату "Кремль", які є ворогами України та Заходу.

Поширити

Теми

Світ

Війна в Україні

1000 днів війни

Ярослав Романчук

Президент Міжнародного Інституту Свободи ILI (Україна). Відомий український та білоруський економіст, популяризатор Австрійської економічної школи на пострадянському просторі. Спеціалізується на реформах у перехідних економіках на постсоціалістичному просторі.

Публікації автора

Команда ILI

Публікації автора

Отримуйте свіже дослідження щомісяця

Підпишіться та дізнавайтесь першим про наші заходи та публікації

Підписуючись, ви погоджуєтеся з нашою Політика конфіденційності

Економіка України 2024: підсумки

Рік ставки на державний, централізований інтервенціонізм. Рік невиправданих надій на торжество економічної свободи, придушення духу підприємництва та захмарного одержавлення економіки.