Всі публікації
Західна допомога Україні - ціннісний маркер
Україна проливає кров за мир та західну демократію, але Європа та Захід досі цього не усвідомили.
18 Серпня, 2024
Війна в Україні
Євро-інтеграція України
Світ
Поширити
Щоб зрозуміти реальні цінності та пріоритети країни, компанії чи людини, стежте за … грошима. Можна щорічно приймати тисячі документів, заяв, звернень на підтримку миру та демократії, але це буде лише ритуальний струс повітря перед носом у нацистського агресора, який вбиває в Україні цивільних людей ракетам і дронами, який відкрито називає Захід ворогом. Коли українці просять, благають, вимагають, переконують ЄС/G7/НАТО надати достатньо зброї та ресурсів для ведення війни проти найбільшої загрози європейській демократії та миру, у відповідь їм пропонують імплементувати тисячі європейських законодавчих норм – від параметрів риболовлі до розмірів та форми огірків, від ґендерної рівності до «зеленої» металургії, а також невідкладно впровадити регуляторне, податкове, фінансове, митне законодавство. Так, це складно, визнають євробюрократи, - а хто сказав, дорогі українці, що шлях ЄС встелений трояндами?
L"Чим більше допомоги Україна отримає сьогодні, тим швидше вона виграє війну та розпочне відновлення. На відміну від Іраку чи Афганістану, Україна має легітимний та ефективний уряд. Вона рішуче налаштована на те, щоб забезпечити себе, платити за себе."L
Це цитата з роботи «Фінансування демократії: чому і як партнери мають підтримати Україну» (Financing democracy: Why and how partners support Ukraine, policy insight №124), опублікований Center for Economic Policy Research (CEPR) ще у грудні 2023 р. Група найвпливовіших європейських інтелектуалів, які регулярно спілкуються з полісімейкерами всього світу, серед них українці Тимофій Мілованов (Київська школа економіки), Олена Білан (Dragon Capital), Наталія Шаповал (Київська школа економіки), Ілона Сологуб (VoxUkraine) та українець американського походження Юрій Городніченко (University of California, Berkeley). CEPR опублікував кілька великих робіт з економічної трансформації України після перемоги, що ґрунтуються на традиційній моделі Держави загального інтервенціонізму. Її активно просуває МВФ і McKinsey. Судячи з ухвалених українським Урядом документів, саме цю модель вже прийняла на озброєння влада країни.
Автори доповіді констатують певні успіхи української економіки:
- суттєве зниження інфляції,
- нормальне функціонування банківської системи,
- поновлення роботи багатьох бізнесів.
L"З іншого боку, війна на виснаження завдає тяжкої шкоди. Без сумніву, Україна не змогла б так довго чинити опір без військової, гуманітарної та фінансової допомоги інших урядів та міжнародних організацій. Продовження підтримки життєво необхідне для України. Тепер, здається, її надання під загрозою. Лунають голоси, що виділення ресурсів Україні не є пріоритетом."L
Автори Доповіді слушно стверджують, що підтримка України – це не благодійність.
L"Україна веде екзистенційну війну за своє виживання, але це також війна на захист міжнародного права, європейської демократії та безпеки."L
Вони вказують на дві критично важливі причини необхідності підтримки України:
- Цінності. Україна – ліберальна демократія, яка поважає права людини, верховенство права, прагне єдиної Європи. Якщо Росія не буде переможена, то це буде поразка Заходу, провал демократії та величезна підтримка всіх тоталітарних, нацистських, фашистських, варварських режимів по всьому світу.
- Безпека. Путінська Росія – реальна загроза Європі та світу. Вона націлена на підпорядкування та поневолення сусідів. Україна стримує поширення цієї загрози, послаблюючи агресора. При цьому країни НАТО допомогли Україні дуже скромно - обсягом 3% військових витрат. Не видатків бюджету, не ВВП, а лише видатків на оборону.
L"Якщо Росія не буде переможена, війна затягнеться чи заморожена, Європа зіткнеться з перспективою отримання зони нестабільності на Сході. Зайняті території будуть експлуатуватися росіянами, різними та різними зловмисними суб'єктами для ескалації припливу біженців, торгівлі зброєю та контрабанди. Це призведе до збільшення витрат на безпеку та оборону."L
Додамо, що Росія також збільшить вплив на критично важливі ресурси, особливо постачання продовольства. Вона буде використовувати свій вплив як зброю.
За оцінкою CEPR на післявоєнне відновлення країни необхідно буде екстраординарне фінансування в обсязі від $400 млрд до $1 трлн протягом десяти років залежно від тривалості та результату війни.
Зважаючи на те, скільки грошей реально виділено Україні (G7/ЄС-27), цілі «фінансування демократії», «забезпечення миру» розуміються ними інакше.
У 2024 році чисте (net) фінансування від МВФ становитиме $3 млрд.
Програма Євросоюзу Ukraine Financing Facility (UFF) – це можливість (але поки що не реальність) отримати $18 млрд. Це менше половини дефіциту, який прогнозовано на цей рік.
Фокус експертів CEPR зосереджено на трьох принципах для визначення умов надання допомоги Україні на повоєнне відновлення.
- Перший – план відновлення має бути насамперед розроблений українським урядом з урахуванням пропозицій іноземних партнерів.
- Другий принцип – «умови партнерства мають відповідати плану реконструкції та відповідати етапу реконструкції», ставка на лідерство МВФ під час проведення інституційних реформ.
- Третій принцип – «пропонуємо обмежити додаткові вимоги, щоби не перевантажувати український уряд».
При цьому CEPR не говорить про те, що саме МВФ вимагає (з санкції уряду України) відновлення саме тих інститутів, які прирікають нашу країну на консервацію хронічного стану Олігархат/Схематоз і, відповідно, агресивної, руйнівної для країни корупції. Чинний режим монетарної, фіскальної, регуляторної, інституційної політики – джерело слабкості, вразливості української економіки та державності. На жаль, більшість mainstream організацій Заходу нав'язують Україні саме таку політику, оскільки їм не вистачає наукової принциповості, інституційної чесності, моральної відповідальності за те, як саме і скільки Захід та Європа реально допомагає Україні.
Військова та гуманітарна допомога: цифри та факти
- Інститути ЄС за даними Kiel Institute for the World Economy на 30 квітня 2024 р. взяли зобов'язання виділити (кредити, гранти, гарантії) в обсязі 152 млрд євро, а виділили 87 млрд євро (57,2% від обіцяного). Це ~0,3% держвидатків країн Євросоюзу. У них сукупні держвитрати перевищують 50% ВВП.
- Швейцарія у квітні 2023 р. ухвалила програму підтримки України на 2025-2028 рр. у розмірі 1,6 млрд євро. Вона ще не почала реалізовуватися.
- У лютому 2023 року Норвегія ухвалила рішення надання допомоги Україні на 2023-2027 роки. на 6,6 млрд євро. Станом на початок березня 2024 р. було виділено лише 1,2 млрд.
- США досягли пікових значень зобов'язань наприкінці 2022 року - 70,38 млрд євро. Потім до кінця квітня 2024 р. жодних зобов'язань уряд США не приймав. Якщо у період січня-липня 2023 р. середньомісячне виділення ресурсів Україні від США становило 2,9 млрд євро. У період серпень – грудень 2023 року вони скоротилися до 570 млн євро на місяць. Постачання США згідно із законом, прийнятим у квітні 2024 р., аж до липня 2024 р. фактично не перевищують один млрд євро на місяць.
Джерело даних: Ukraine Support Tracker – Methodological Update & New Results on Aid “Allocation” (June 2024)
Як зазначають експерти Kiel Institute щодо закону США щодо України, «кошти, призначені для України, становлять 31,5 млрд доларів США і це лише близько половини заявлених 61 млрд доларів США. Це значно нижче, ніж 39,5 млрд доларів США, наданих у грудні 2022 року. Інша половина здебільшого є фінансуванням Міністерства оборони на закупівлю, експлуатацію та технічне обслуговування, і не може бути безпосередньо віднесено до допомоги Україні».
У світлі постійних обстрілів українських міст влітку 2024 р. цей висновок німецьких аналітиків також характеризує ставлення ЄС, США, країн НАТО до реальних загроз Україні: «Однак ні нові пакети США, ні новітні європейські пакети не містять компонентів, які терміново необхідні для систем ППО, запитаних Україною. Як і раніше, існує велика невідповідність між найважливішими частинами, такими як пускові установки для цих систем, наданих Україні, та запасами, що є у країн-донорів».
До широкомасштабної війни США у запасі було 480 пускових установок ППО типу «Петріот», коли у Франції – 40 одиниць, Німеччини – 30 одиниць, у Італії – 20 одиниць, Нідерландів – 18 одиниць. При цьому постачання в Україну становило лише 44 одиниці або лише 7% від загальної кількості. Йдеться лише про ті установки, що знаходяться на складах.
Джерело даних: Ukraine Support Tracker – Methodological Update & New Results on Aid “Allocation” (June 2024)
Рекомендації Міжнародного Інституту Свободи
Виходячи з пріоритетів бюджетної політики, країни G7/НАТО/ЄС не усвідомили смертельну небезпеку, яку несе світу та Європі російська імперія зла. Тому замість адекватної військової та ресурсної допомоги Україні ми продовжуємо спостерігати імітацію, тисячі причин відкладання постачання зброї, перешкоджання створенню сприятливого торгівельного режиму.
У контексті реального ставлення України та наших іноземних партнерів, з урахуванням ризиків та загроз нашій країні, а також порядку денного, що включає бюджетну та ресурсну підтримку з боку країн G7/НАТО/ЄС, Міжнародний Інститут Свободи ILI сформулював такі рекомендації та зауваження:
- Післявоєнна відбудова. До перемоги над путінською Росією українській владі необхідно обмежити розмови й заходи, пов'язані з обговоренням того, як після перемоги буде витрачено гіпотетичні $400-1000 млрд іноземних грошей. Грубою помилкою було відвернення уваги на План Лугано (червень 2022 р.). Конче необхідно забезпечити адекватну, безперебійну військову, ресурсну та гуманітарну допомогу Україні для досягнення впевненої на полі бою. Коли G7/НАТО/ЄС збільшить підтримку України хоча б до 1% ВВП, тоді ми швидко переможемо ворога.
- Синхронізація регуляторки з ЄС. Діяльність Уряду України в синхронізації регуляторного законодавства з ЄС під час війни не принесуть очікуваних результатів, а значно погіршать ситуацію в заюшеній кров’ю країні. Дипломатичні зусилля МЗС мають бути спрямовані на те, щоб пояснити західним столицям: реальна кривава війна потребує не європейської бюрократії, а європейської свободи, яка зробила Захід найуспішнішою цивілізацією в історії людства. Дивує позиція вчених, експертів CEPR, включно з українськими колегами, які не розуміють цього, а також того що, система управління ризиками та невизначеністю в умовах війни принципово відрізняється від мирного Євросоюзу.
- Податки. Будь-які вимоги зовнішніх партнерів України щодо консервації теперішньої податкової, грошово-кредитної політики, підвищення податків, «вбивства» спрощених режимів підприємницької діяльності, посилення контролю над комерційною діяльністю завдають шкоди Україні послаблюють нашу обороноздатність і конкурентоспроможність.
- Стратегія для інвесторів. Країни G7/НАТО/ЄС досі не розуміють справжніх пріоритетів української влади. Одній групі потрібен план Лугано, іншій не потрібен ленд-ліз, третя лобіює зернові схематози, четверта створює облігаційний синдикат, п'ята захоплена непрозорими держзакупівлями на Прозорро, освоєнням грошей на будівництві доріг тощо. Український Левіафан – це не привабливий для світу ціннісний орієнтир країни-стратегічного партнера, тож Україна потребує визначення пріоритетів, привабливих для інвестування. Країни G7/НАТО/ЄС не уявляють світ без Росії, як раніше - без СРСР. Вони не бачать, як потужна Україна може повністю замінити Росію у виробничих ланцюжках цінності. Тут теж явне недопрацювання української влади.
- НАТО. Україні, нашим партнерам за кордоном, потрібно докласти максимум зусиль, щоб нарешті вивести НАТО із заціпеніння, щоб нагадати йому про реальні загрози миру, щоб нагадати йому raison de vivre (причина жити). Тут також потрібні зусилля таких організацій, як CEPR, CSIS, McKinsey тощо. Для України та Заходу буде набагато більше користі, коли вони замість того, щоб примушувати Україну до побудови Держави загального інтервенціонізму, виводитимуть Захід із ціннісного летаргічного сну.
Захід навряд чи хоче бачити українських олігархів партнерами західного бізнесу замість російських. Ми маємо надати чітку ціннісну альтернативу Росії для Європи, США та світу, але відновлення системи влади за лекалами МВФ, виконання рекомендацій CEPR такої альтернативи не створять.
У 2024 році вся українська дипломатія, всі значущі для світу інфлюенсери, громадські організації, аналітики, дослідники повинні звести свій порядок денний до одного базового питання – дайте Україні зброю та ресурси для перемоги. Решта, включаючи «зелений» перехід, інклюзивність, політкоректність та глобальні суспільні блага мають зникнути з порядку денного «Україна – Захід».
Сьогодні домогтися усвідомлення, ухвалення та реалізації принципу «Україна захищає демократію та мир для Заходу» критично важливо.
Поширити
Теми
Війна в Україні
Євро-інтеграція України
Світ
Ярослав Романчук
Президент Міжнародного Інституту Свободи ILI (Україна). Відомий український та білоруський економіст, популяризатор Австрійської економічної школи на пострадянському просторі. Спеціалізується на реформах у перехідних економіках на постсоціалістичному просторі.