Західна допомога Україні - ціннісний маркер
Україна проливає кров за мир та західну демократію, але Європа та Захід досі цього не усвідомили.
Поширити
Щоб зрозуміти реальні цінності та пріоритети країни, компанії чи людини, стежте за … грошима. Можна щорічно приймати тисячі документів, заяв, звернень на підтримку миру та демократії, але це буде лише ритуальний струс повітря перед носом у нацистського агресора, який вбиває в Україні цивільних людей ракетам і дронами, який відкрито називає Захід ворогом. Коли українці просять, благають, вимагають, переконують ЄС/G7/НАТО надати достатньо зброї та ресурсів для ведення війни проти найбільшої загрози європейській демократії та миру, у відповідь їм пропонують імплементувати тисячі європейських законодавчих норм – від параметрів риболовлі до розмірів та форми огірків, від ґендерної рівності до «зеленої» металургії, а також невідкладно впровадити регуляторне, податкове, фінансове, митне законодавство. Так, це складно, визнають євробюрократи, - а хто сказав, дорогі українці, що шлях ЄС встелений трояндами?
- суттєве зниження інфляції,
- нормальне функціонування банківської системи,
- поновлення роботи багатьох бізнесів.
- Цінності. Україна – ліберальна демократія, яка поважає права людини, верховенство права, прагне єдиної Європи. Якщо Росія не буде переможена, то це буде поразка Заходу, провал демократії та величезна підтримка всіх тоталітарних, нацистських, фашистських, варварських режимів по всьому світу.
- Безпека. Путінська Росія – реальна загроза Європі та світу. Вона націлена на підпорядкування та поневолення сусідів. Україна стримує поширення цієї загрози, послаблюючи агресора. При цьому країни НАТО допомогли Україні дуже скромно - обсягом 3% військових витрат. Не видатків бюджету, не ВВП, а лише видатків на оборону.
- Перший – план відновлення має бути насамперед розроблений українським урядом з урахуванням пропозицій іноземних партнерів.
- Другий принцип – «умови партнерства мають відповідати плану реконструкції та відповідати етапу реконструкції», ставка на лідерство МВФ під час проведення інституційних реформ.
- Третій принцип – «пропонуємо обмежити додаткові вимоги, щоби не перевантажувати український уряд».
Військова та гуманітарна допомога: цифри та факти
- Інститути ЄС за даними Kiel Institute for the World Economy на 30 квітня 2024 р. взяли зобов'язання виділити (кредити, гранти, гарантії) в обсязі 152 млрд євро, а виділили 87 млрд євро (57,2% від обіцяного). Це ~0,3% держвидатків країн Євросоюзу. У них сукупні держвитрати перевищують 50% ВВП.
- Швейцарія у квітні 2023 р. ухвалила програму підтримки України на 2025-2028 рр. у розмірі 1,6 млрд євро. Вона ще не почала реалізовуватися.
- У лютому 2023 року Норвегія ухвалила рішення надання допомоги Україні на 2023-2027 роки. на 6,6 млрд євро. Станом на початок березня 2024 р. було виділено лише 1,2 млрд.
- США досягли пікових значень зобов'язань наприкінці 2022 року - 70,38 млрд євро. Потім до кінця квітня 2024 р. жодних зобов'язань уряд США не приймав. Якщо у період січня-липня 2023 р. середньомісячне виділення ресурсів Україні від США становило 2,9 млрд євро. У період серпень – грудень 2023 року вони скоротилися до 570 млн євро на місяць. Постачання США згідно із законом, прийнятим у квітні 2024 р., аж до липня 2024 р. фактично не перевищують один млрд євро на місяць.
Рекомендації Міжнародного Інституту Свободи
- Післявоєнна відбудова. До перемоги над путінською Росією українській владі необхідно обмежити розмови й заходи, пов'язані з обговоренням того, як після перемоги буде витрачено гіпотетичні $400-1000 млрд іноземних грошей. Грубою помилкою було відвернення уваги на План Лугано (червень 2022 р.). Конче необхідно забезпечити адекватну, безперебійну військову, ресурсну та гуманітарну допомогу Україні для досягнення впевненої на полі бою. Коли G7/НАТО/ЄС збільшить підтримку України хоча б до 1% ВВП, тоді ми швидко переможемо ворога.
- Синхронізація регуляторки з ЄС. Діяльність Уряду України в синхронізації регуляторного законодавства з ЄС під час війни не принесуть очікуваних результатів, а значно погіршать ситуацію в заюшеній кров’ю країні. Дипломатичні зусилля МЗС мають бути спрямовані на те, щоб пояснити західним столицям: реальна кривава війна потребує не європейської бюрократії, а європейської свободи, яка зробила Захід найуспішнішою цивілізацією в історії людства. Дивує позиція вчених, експертів CEPR, включно з українськими колегами, які не розуміють цього, а також того що, система управління ризиками та невизначеністю в умовах війни принципово відрізняється від мирного Євросоюзу.
- Податки. Будь-які вимоги зовнішніх партнерів України щодо консервації теперішньої податкової, грошово-кредитної політики, підвищення податків, «вбивства» спрощених режимів підприємницької діяльності, посилення контролю над комерційною діяльністю завдають шкоди Україні послаблюють нашу обороноздатність і конкурентоспроможність.
- Стратегія для інвесторів. Країни G7/НАТО/ЄС досі не розуміють справжніх пріоритетів української влади. Одній групі потрібен план Лугано, іншій не потрібен ленд-ліз, третя лобіює зернові схематози, четверта створює облігаційний синдикат, п'ята захоплена непрозорими держзакупівлями на Прозорро, освоєнням грошей на будівництві доріг тощо. Український Левіафан – це не привабливий для світу ціннісний орієнтир країни-стратегічного партнера, тож Україна потребує визначення пріоритетів, привабливих для інвестування. Країни G7/НАТО/ЄС не уявляють світ без Росії, як раніше - без СРСР. Вони не бачать, як потужна Україна може повністю замінити Росію у виробничих ланцюжках цінності. Тут теж явне недопрацювання української влади.
- НАТО. Україні, нашим партнерам за кордоном, потрібно докласти максимум зусиль, щоб нарешті вивести НАТО із заціпеніння, щоб нагадати йому про реальні загрози миру, щоб нагадати йому raison de vivre (причина жити). Тут також потрібні зусилля таких організацій, як CEPR, CSIS, McKinsey тощо. Для України та Заходу буде набагато більше користі, коли вони замість того, щоб примушувати Україну до побудови Держави загального інтервенціонізму, виводитимуть Захід із ціннісного летаргічного сну.
Поширити
Теми
Ярослав Романчук
Президент Міжнародного Інституту Свободи ILI (Україна). Відомий український та білоруський економіст, популяризатор Австрійської економічної школи на пострадянському просторі. Спеціалізується на реформах у перехідних економіках на постсоціалістичному просторі.