Всі пубілкації
Пекельні Податки
Діагноз податковій системі України. Чотири Д: диверсія, дурість, дикість та дальтонізм.
10 Вересня, 2024
Фіскальна політика
Урядування та державні регуляції
Поширити
Україна живе в режимі хронічного ресурсного дефіциту. Під час війни завжди потрібні гроші. Не сходяться кінці у держскарбниці. Люди не мають грошей підтримати штани. Підприємці виснажені вантажем обставин та високих витрат, зі спорожнілими резервами. Інвестиційні та фінансові потоки защемлені. Права приватної власності обнулені всеосяжним регуляторним навантаженням. Енергетичні мережі ослаблені, ворогами зруйновані. Робоча сила – від мобілізації під плінтусом чи у вимушеній міграції. Замість справжніх вчених в Уряді економікою займаються номенклатурно-силові чаклуни. У владі гостро не вистачає інтелектуальної глибини. Проте всі організації та інститути влади вражені бюрократичною, корупційною заразою. Біля кожного бюджетного потоку, державного активу – цинічні рішали та прохачі. Українці поділені. Натомість VIP-розпорядники та споживачі чужого в єдиний клубок проти економіки та країни сплетені.
У такому інституційному середовищі, за такої якості держуправління Уряд пропонує різко підвищити податкове навантаження.
Для початку кілька фактів з метою оцінки адекватності цієї пропозиції.
У 2022 р. ВВП країни був $161,99 млрд, що за дефіциту 24,8% ВВП давало нам $40,2 млрд. У 2023 р. дефіцит бюджету органів держуправління без урахування грантів становив 26,1% ВВП або $46,7 млрд, при ВВП $178,76 млрд 2024 р. запланований дефіцит бюджету органів держуправління на рівні 20,9% ВВП або за ВВП у ~$186,5 млрд оцінюється у ~$39 млрд (див. Інфографіку №1)
Уряд підвищує податки, щоб додатково зібрати до держбюджету ₴140 млрд або за середньорічним курсом у 2024 р. (₴40,3 грн за $1) 3,5 млрд доларів. Якщо взяти прогнозований Урядом середньорічний курс гривні наступного року в 45 грн /1 дол. США, то запропоноване підвищення податкового навантаження дасть до бюджету $3,1 млрд.
Так чи інакше, додаткові податкові доходи до бюджету не перевищать 10% від наявного дефіциту за умови, що всі платники податків справно та дисципліновано платитимуть за новими ставками.
Уряд та бізнес прямо протилежно оцінюють податкові пропозиції влади.
Прибічники підвищеного податкового навантаження міркують приблизно так:
- військовий час вимагає підвищених державних витрат
- потрібні додаткові гроші на військові, інфраструктурні, соціальні потреби, і навіть обслуговування старих боргів.
Передбачається, що в руках чиновників ці гроші заграють новими фарбами, стануть справжнім каталізатором зростання, і економіка країни після скромного зростання ВВП у 2,7% у 2025 р. (як зазначено у Бюджетній декларації 2025-2027 рр.) стрепенеться та різко збільшить темпи зростання до 7,5% у 2026 р. та 6,2% у 2027 р.
Досі жодна країна у світі з розміром державних витрат понад 60% ВВП, особливо в умовах повномасштабної війни, не демонструвала такої спритності. Але чого не зробиш, щоб вразити міжнародних донорів та зовнішніх кредиторів?
Противники підвищення податкового навантаження зовсім інакше оцінюють пропозиції Уряду та фіскалів із Верховної Ради. Становище українського бізнесу і так дуже напружене.
За рідкісним винятком продуктивність праці, рентабельність та прибутковість комерційної діяльності стагнує та знижується. Податкове навантаження + податкове адміністрування, регуляторне навантаження та витрати бізнесу на виконання вимог держави разом із напругою на ринку праці та в енергетичній сфері – все це разом ставить український бізнес на межу виживання.
Підвищення податків і зборів на доходи фізичних та юридичних осіб, на автомобілі, ювелірні вироби, солодкі газовані напої та нерухомість, послуги стільникового зв'язку, а також для учасників ринку паливно-енергетичних товарів – це не про зростання та розвиток. Це - про скорочення купівельної спроможності бізнесу та населення, різке підвищення стимулів переходити у «тіньову» економіку.Share
Щодо “тіньового” бізнесу українцям практично немає рівних у Європі. У яму банкрутства та неплатоспроможності підштовхують також перевірки, інспекції десятків органів держуправління.
У результаті країна через прагнення Уряду зібрати додаткові $3 – 3,5 млрд. податків до бюджету отримає гальмування, зростання соціальної напруги та інвестиційного відторгнення. У такій ситуації заплановані Мінфіном темпи зростання на 2026-2027 роки із високим ступенем ймовірності є чистою утопією.
Економічна наука та історія не знають способів знизити дефіцит держбюджету з 20,6% ВВП у 2024 р. до 10,3% ВВП у 2026 р. та 6,7% ВВП у 2027 р. при фактичному підвищенні податкового навантаження та збереженні розміру держвидатків у ~60% ВВП без радикальної лібералізації комерційної діяльності та розкріпачення підприємництва. Інших рецептів просто немає.
З українських платників податків хочуть зібрати на $8,3 млрд українські VIP-розпорядники чужого разом із МВФ/СБ/ЄБРР та консультантами/партнерами в особі ICU, Dragon capital, ЦЕС (Центр економічної стратегії), Concorde Capital, «Вокс Україна», BRDO, German Economic Team (GET), які підтримують та багато в чому впливають на економічний курс Кабінету Міністрів та пропозиції Мінфіну та Мінекономіки, тобто більше податків, ніж у попередньому році! А отже Україна, яка піднялась ще на одну сходинку в рейтингу Пекельних податків 2023, має всі шанси очолити його уже наступного року.
Джерело: The 1841 Foundation
І все це після 2,5 років кривавої, руйнівної війни з блекаутами, втратами від прильоту ракет, дронів та незмінною підтримкою ЗСУ з боку допомогою людей та бізнесів?
Здається, Кабмін та Верховна Рада мають стару гасову лямпу з чарівним джином, який враз дістане з тіні 15 – 20% ВВП.
Якщо вірити прогнозу МВФ, який для Мінфіну України є дороговказом та незаперечним авторитетом в одному флаконі, то рівень податкових надходжень найближчі три роки має неухильно зростати, а українців хочуть обскубувати із вражаючою динамікою (див. Інфографіку №2).
Уряд України, ймовірно, робить такі припущення та прогнози, виходячи з того, що український бізнес має великі резерви, які у нього можна частково вилучити через підвищення податків. Але звідки?
Українські урядові фіскали вперто вірять у те, що додаткові мільярди доларів у їхніх руках принесуть країні більше користі та економічного зростання, ніж якщо залишається у кишенях людей та бізнесу. Віра в бюджетний мультиплікатор, у державний інвестиційний мультиплікатор – ці інструменти були запроваджені шаманами Церкви Кейнса/Самуельсона ще в середині ХХ століття – як і раніше, сильна в уряді українського Левіафана.
Не у сфері економічної науки, а віри та містики знаходиться припущення Уряду, що українська економіка може показувати темпи економічного зростання у 6-7% при державних витратах 50 – 60% ВВП, за умови дефіциту торгового балансу понад 20% ВВП, держборгу у понад 100% ВВП та щорічних витрат на понад 10% ВВП на обслуговування. Магія?
Звичайно, можна припустити, що США/ЄС/G-7 протягом найближчих чотирьох років закачуватимуть в українську економіку по $45 – 50 млрд, а старі кредитори пробачать половину боргу, а нові будуть щедрі через страхування міжнародних організацій, що у Україні навіть під час війни будуть юрмитись інвестори у ПЕК, добувних галузях та будівництві. Намалювати такий сценарій повітряного замку та пітчити його на всіляких інвестиційних форумах – це одне, а зовсім інша справа - взятися за економічну політику загалом і за фіскальну політику, зокрема, на науковій, а не містичній чи PR основі.
У контексті законів економіки та беручи до уваги всі фактори, що впливають на стан платників податків та Уряд, можемо зробити певні висновки щодо податкової політики України та запропонованої Урядом реформи.
- Це - диверсія щодо українських виробників та споживачів. У них і так гострий дефіцит оборотного капіталу, наявних ресурсів, а буде ще менше. Кредити 5-7-9% - це для маленької групи номенклатурних фаворитів. Отже, підтримувати свої сім'ї, донатити на ЗСУ буде складніше. Збільшуються ризики, виходячи з ринку тих підприємців, які працюють на мінімальний прибуток.
- Підвищення податкового навантаження за умов повномасштабної конвенційної війни, коли невійськові витрати значно перевищують військові, держвитрати становлять 75% ВВП, це - відверта дурість. Знайти наукове виправдання такого кроку з погляду сталого економічного зростання, зміцнення конкурентоспроможності українського бізнесу неможливо.
- Збільшення ресурсів у руках розпорядників чужого, коли практично кожен орган держуправління пронизаний корупцією, коли у видатках – повний безлад, і ніхто не робить аналіз якості бюджетних видатків, це - дикість. Це збільшення антицивілізаційних практик, поглиблення болота корупції, послаблення легальних, законних інститутів держави, ще більше сповзання в життя за поняттями далі від цивілізованого правового стандарту життя згідно із Законом.
- Підвищення податкового навантаження – це економічний дальтонізм. Прихильники такої пропозиції вбачають та презентують лише позитивні короткострокові наслідки для окремих державних структур. У руках їхніх керівників може бути кілька додаткових мільярдів доларів. Вони запевняють, що витратять їх відповідально з користю для країни. Чи можна сформувати довіру до такої обіцянки у світлі якості бюджетно-податкової політики України останніх 20 років?
За кадром аналізу залишається:
- вплив на фінансовий стан бізнесу та домашніх господарств,
- динаміка витрат адміністрування податків,
- зміна схильності переходу в «сіру» економіку або взагалі припинення комерційної діяльності,
- збільшення джерел корупції та чиновницької дискреції.
Таким чином, нинішня податкова система України, а також сформульовані Кабінетом Міністрів, Мінфіном за подання МВФ зміни – це ослаблення країни, погіршення стану виробників та збіднення населення.
Нам потрібне не підвищення податкового навантаження чи збереження існуючої структури податків, а радикальна податкова реформа.
Універсальність, нейтральність, простота, прозорість, однозначність термінів, положень, процедур, а також справедливість та одноразовість – ось принципи податкової системи країни, яка хоче перетворити фіскальну політику на джерело швидкого, довгострокового економічного зростання за рахунок власних ресурсів країни та її людей, а не через державні кредити та споживання.
Поширити
Теми
Фіскальна політика
Урядування та державні регуляції
Ярослав Романчук
Президент Міжнародного Інституту Свободи ILI (Україна). Відомий український та білоруський економіст, популяризатор Австрійської економічної школи на пострадянському просторі. Спеціалізується на реформах у перехідних економіках на постсоціалістичному просторі.