Всі публікації
Енергетика: світові тенденції 2025
Дослідження світового ринку виробництва енергії. Глобальний контекст для створення енергетичної стратегії України.
10 Березня, 2025
Виробництво товарів і послуг
Реформи
Світ
Поширити
Без джерел енергії немає економічного розвитку, а отже, немає ресурсів для збільшення виробництва енергії. Не існує успішної країни з низьким споживанням енергії, так само як і немає бідної, яка мала б динамічний, сильний, конкурентоспроможний ринок енергетичних товарів і послуг. Де ж вихід із цього замкненого кола?
Четверта промислова революція, стрімке впровадження штучного інтелекту, дата-центрів, електротранспорту, збільшення рівня життя країн, що розвиваються, поставило перед світом завдання забезпечення значного зростання виробництва енергетичних товарів. При цьому більшість країн підтримують Паризьку кліматичну угоду 2015 року, яка регулює заходи щодо зниження вмісту вуглекислого газу в атмосфері. Псевдонаукові висновки та рекомендації теоретиків, пропагандистів глобального потепління, апокаліптичні сценарії кліматичних змін унаслідок людської діяльності було покладено в основу енергетичної, бюджетної, промислової політики практично всіх розвинених країн та десятків країн, що розвиваються під вивіскою «зелений енергетичний перехід». У результаті уряди ухвалили рішення, які різко змінили структуру капіталу в енергетичному секторі зокрема та інвестиціях загалом, додатково збільшивши для промисловості, сільського господарства, інфраструктурних секторів фіскальне та регуляторне «зелене» навантаження.
Всупереч прогнозам адвокатів «чистих» джерел енергії, у тих країнах, які істотно підвищили її частку в енергоспоживанні, не спостерігається зниження цін для кінцевих споживачів. І данський вчений Бьорн Ломборг (Bjørn Lomborg) на основі даних Міжнародної енергетичної агенції (IEA) підтверджує це.
L"Сонячна та вітрова енергія не дешеві, коли вам потрібна електроенергія 24/7. На основі даних із 70 країн ми робимо висновок, що чим більше сонячної та вітрової енергії у споживанні, тим вона дорожча. Коли люди вам кажуть, що збільшення частки цієї енергії призводить до її здешевлення, вони просто фантазують, а не роблять висновки на основі фактичних даних."L
Джерело: «An Inconvenient Truth: Net-Zero won’t save the environment… so what will?» | Bjorn Lomborg. Alliance for Responsible Citizenship conference. February21, 2025
Приклад. Так у Великій Британії ціни на електрику з урахуванням інфляції в період 2003-2023 років зросли втричі. Сумарні витрати на електроенергію у 2024 році склали £90 млрд або на £59 млрд більше, ніж у цінах 2003 року з урахуванням інфляції. Така «зелена» політика еквівалентна збільшенню витрат на економіку Великої Британії на 2,1% ВВП на рік. Якби ціни на електроенергію формувалися без урахування «зеленого переходу», то сім'я з чотирьох осіб платила б за неї всього £1882 на рік, а не £5425.
Джерело: There is no green energy revolution: pretending otherwise makes us poor. The Telegraph. Bjørn Lomborg January 25, 2025
У своїй статті «Перехід до “зеленої” енергетики - це міф» згаданий відомий експерт із проблем довкілля та енергії пише:
L"У глобальному масштабі ми щорічно інвестуємо близько 2 трильйонів доларів у забезпечення енергетичного переходу. За останні 10 років використання сонячної та вітрової енергії досягло безпрецедентного рівня. Однак це збільшення не призвело до скорочення споживання викопного палива. Фактично, використання викопного палива за цей період зросло."L
Щоб на практиці досягти виконання прийнятих кліматичних цілей щодо енергії, необхідно істотно підвищити податки на викопні види палива. За оцінкою McKinsey&Co. ціна такого переходу перевищує $5 трлн на рік, а загальні витрати для домогосподарств і виробників і того більше. Для жителів розвинених країн такий перехід означає додаткові витрати в обсязі близько $13 тисяч на рік. Навряд чи в країнах ЄС є політична воля і здатність здійснити таку соціальну, економічну диверсію.
У світлі рішень Адміністрації Д. Трампа у сфері енергетичної та екологічної політики (зняття обмежень на видобуток нафти, вихід із Паризької кліматичної угоди, скасування вимог щодо переходу на електротранспорт, розвиток нових технологій у сфері ядерних технологій, LNG, розумних мереж (smart grids), акумуляторів тощо), з урахуванням стану економіки, енергетики та ВПК країн Євросоюзу, а також розвитку економіки Китаю й Індії, Україні критично важливо зрозуміти тенденції розвитку світового ринку енергії, щоб відповідним чином, з урахуванням новітніх технологій, ресурсів країни отримати оптимальний для швидкого та довгострокового економічного зростання енергетичний мікс.
З одного боку, ми фіксуємо суттєве зниження вартості джерел для виробництва енергії сонця, вітру та з біоджерел. Ці тенденції відкривають нові перспективи для модернізації енергетичного сектору України. Однак важливо пам'ятати, що у 2023 році, за інформацією IEA, генерація вітру працювала на повну потужність тільки 33% усього часу, влітку - тільки 26%. Генератори енергії, які не залежать від погодних умов, - ядерна, газова, вугільна, працювали на 93%, 60% і 42% від своєї повної потужності.
З іншого боку, нового рівня досягли технології виробництва ядерної енергії, які можуть зробити істотний внесок як в енергетичний баланс, так і в захист навколишнього середовища.
На думку американського вченого Д. Спенсера, США, як і інші країни, що виступають проти ядерної енергетики, змогли різко збільшити регуляторне навантаження на ядерну енергію. У результаті час введення об'єкта ядерної енергетики в США збільшився з п'яти до десяти років. Але є й інші приклади: Південна Корея в період з 1989 по 2008 рр. побудувала 19 ядерних реакторів, скоротивши вартість їх введення в експлуатацію на 13%.
На жаль, Євросоюз обрав іншу стратегію проведення енергетичної та кліматичної політики. У результаті енергетичний сектор став одним із чинників втрати конкурентоспроможності Євросоюзу у світовій системі поділу праці.
L"Ціни на енергоносії в Європейському Союзі вищі, ніж у більшості інших промислово розвинених країн, що являє собою фундаментальну проблему конкурентоспроможності. Різниця в цінах зумовлена залежністю ЄС від імпорту викопного палива, на відміну від США, які є чистим експортером енергії. У 2024 році гуртові ціни на газ у ЄС у середньому майже вп'ятеро перевищували ціни у США. Середні ціни на промислову електроенергію в ЄС були приблизно у два з половиною рази вищими, ніж у США."L
Джерело: Decarbonising for competitiveness: four ways to reduce European energy prices. Conall Heussaff. Policy Brief. Issue n˚31/24 | December 2024
У 2023 році ціни на електроенергію для промисловості в ЄС були на 158% вищими, ніж у США, а на газ - на 345%. Серед промислово розвинених країн тільки у Великій Британії ціни на електроенергію для промисловості були вищими.
Численні проекти країн ЄС у сфері так званої «зеленої» промисловості та енергетики виявилися збитковими і безвихідними. Група шведських вчених провела аналіз якості реалізації цілої низки проектів у сфері «зеленої» енергетики та промисловості.
L"Насправді, зробивши пріоритетними цілі енергетичної ефективності та обсягу енергії з відновлюваних джерел, поставивши їх перед цілями скорочення викидів вуглекислого газу, ЄС і його члени перенаправили інвестиції до потенційно менш ефективних технологій... Не становлено, що економічні вигоди з погляду інвестицій, інновацій та зайнятості перевищують витрати на субсидіювання енергії, навіть з урахуванням екологічних вигод."L
Джерело: Questioning the Entrepreneurial State. Status-quo, Pitfalls, and the Need for Credible Innovation Policy. Karl Wennberg, Christian Sandström. 2022
Акумуляторна стратегія ЄС, виробництво водню, програма «Біогаз і етанол із целюлози», програма «зелена» сталь - яскраві приклади провальних або сумнівних промислових проектів.
Ось, наприклад, оцінка шведським урядом проекту виробництва етанолу з целюлози:
L"Для нас ставало дедалі очевидніше, що технології дуже сирі. Результати виявилися дуже поганими. Нам стверджували, що технологія готова, але ми навіть близько не побачили необхідного технологічного рівня. Розрахунки були нереалістичними, типові благі наміри. Зміна клімату, хайп пікових цін на нафту, мрії про реіндустріалізацію та нові робочі місця - все це створило ситуацію, в якій ніхто не хотів оскаржувати прийняті прогнози."L
Жертва державного інтервенціонізму: кейс Northvolt
Шведські вчені попереджають про небезпеку спотворення стимулів під час виробництва енергетичних, промислових, екологічних комерційних проектів коштом платників податків.
Провал шведського виробника акумуляторів Northvolt, ключової компанії ЄС у проекті European Battery Alliance, став черговим гучним попередженням країнам ЄС про необхідність переосмислення промислової та енергетичної політики щодо «зеленого» переходу. У листопаді 2024 року ця компанія оголосила про банкрутство.
L"Вражаючий крах компанії підкреслює, зокрема, необхідність уникати класичних невдач державного інтервенціонізму. Уроки Northvolt мають бути враховані в Угоді ЄС про чисту промисловість."L
Northvolt мала намір зайняти 25% європейського ринку акумуляторів за допомогою щедрої державної допомоги від European Investment Bank, ЄС і німецького уряду. Найбільшими акціонерами стали Volkswagen і Goldman Sachs.
L"Європі необхідно узгодити свої амбіції в галузі чистих технологій з реаліями інновацій. Створення конкурентоспроможної високотехнологічної галузі вимагає стійкості та прийняття ризиків. Історія Northvolt підкреслює необхідність культури, яка заохочує експериментування і розуміє, що невдачі є частиною процесу."L
Причини стагнації енергетики України
Україна має унікальний енергетичний баланс і структуру виробництва енергії. З урахуванням сучасних технологічних рішень, накопиченого досвіду модернізації енергетики в ЄС і США, трендів попиту та пропозиції нам необхідна власна довгострокова стратегія розвитку енергетичного ринку.
Копіювання європейської «зеленої» енергетичної політики було б грубою помилкою, як і консервація створеної ще за радянських часів енергетичної системи або ігнорування позитивного досвіду США у сфері енергетики. Жорстке державне регулювання та інтервенціонізм, широке поширення олігополістичних практик, високі регуляторні витрати входу на ринок блокують реформи української енергетики на шкоду економічному зростанню, але водночас на користь старих вигодонабувачів (промислово-олігархічних кланів).Share
Модернізація України неможлива без глибокого перезавантаження національної енергетичної системи. Вона має відбуватися в контексті світових тенденцій і стати імперативом національної та енергетичної безпеки.
Джерело: World Energy Outlook 2024. International Energy Agency. October 2024
Світовий ринок енергоресурсів
Викопне паливо. Частка викопних видів палива у світовому енергетичному балансі знизилася з 82% у 2013 році до 80% у 2023 році. Про швидкість скорочення частки викопних видів палива в енергоспоживанні свідчить той факт, що у 2000 році їхня частка становила 81,2%. У найоптимістичнішому «зеленому» сценарії на XXI століття на них припадатиме близько 67% світового енергетичного балансу.
Попит на енергію збільшився на 15% за останні 20 років, але 40% цього зростання було досягнуто завдяки чистій енергії, тобто поновлюваним джерелам енергії, ядерній енергії та паливним матеріалам із низьким рівнем викидів, включно з уловлюванням, використанням і зберіганням вуглецю (CCUS). У розвинених країнах попит на енергію скорочувався в середньому на 0,5% на рік.
Попит на нафту досяг пікового значення 2005 року, вугілля - 2008 року. Попит на газ теж перестав зростати. Частка ядерної енергії скорочувалася на половину відсоткового пункту на рік.
Частка відновлюваних джерел збільшувалася на 3% на рік з 2013 року.
У 2023 році викопне паливо забезпечило 60% світового виробництва електроенергії - це найнижча частка від загального обсягу за останні 50 років. На частку вугілля припадає найбільша частка в загальному обсязі - 36%, при цьому значну роль також відіграє природний газ - 22%.
Ядерна енергетика. Частка ядерної енергетики знизилася на 9%, що вдвічі менше, ніж 30 років тому.
Гідроенергетика та відновлювані джерела
Попри зниження вироблення гідроелектроенергії, відновлювані джерела енергії вперше досягли 30% світового виробництва електроенергії, а вітрова та сонячна фотоелектрична енергія разом забезпечують 13%, що вдвічі перевищує рівень того, що було п'ять років тому.
Прогноз. За оцінкою IEA, відновлювані джерела енергії насамперед сонячна, фотоелектрична, вітрова, відіграватимуть набагато більшу роль в енергосистемах у наступні десятиліття. У сценарії STEPS комбінована сонячна та вітрова генерація майже потроїться з 2023 по 2030 рік, що становитиме понад 90% зростання постачання електроенергії та обжене вугілля. Пік його споживання очікується приблизно на 2025 рік, а потім починається стійкий спад. До 2035 року сонячні фотоелектричні та вітрові електростанції забезпечуватимуть понад 40% вироблення електроенергії.
Інвестиції. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства (IEA):
- інвестиції (в енергетику у світі 2024 року перевищили $3 трлн, з яких $2 трлн пішло на енергетичні «чисті» технології та інфраструктуру;
- витрати у світі на поновлювані джерела енергії у 2024 році досягли нового рекорду в $735 млрд завдяки сонячній фотоелектричній енергії та вітру;
- Китай збільшив витрати на сонячну фотоелектричну енергію до $220 млрд. За такими технологіями, як сонячні фотоелектричні системи (solar PV), вітер, акумулятори та електролізери (electrolyser), понад 80% виробничих потужностей сконцентровано в трьох провідних країнах-виробниках.
Джерело: World Energy Investment 2024. International Energy Agency. June 2024
За останні 3 роки вартість сонячних панелей знизилася на 30%. Ціни на мінеральні продукти і метали, критично важливі для передачі енергії, також різко впали, особливо на метали, необхідні для виробництва акумуляторів. За оцінкою IEA, 2024 року інвестиції в «чисту» енергетику становили $320 млрд, що на 50% більше, ніж 2020 року. За період 2020-2023 рр. пряма державна підтримка національних виробників цих технологій становила $170 млрд, тобто майже 10% усіх витрат держави на енергію за цей період.
Найбільша частка цієї держпідтримки йде на електромобілі, потім на водень і виробництво акумуляторів. З 2020 року близько 70% підтримки було надано в розвинених країнах і Китаї. До них починають підтягуватися Бразилія, Індія і Малайзія.
Особливості енергетичного ринку країн, що розвиваються
У 2023 році потужність відновлюваних джерел енергії (сlean energy) збільшилася на 560 гігават (gigawatts (GW), при цьому 60% нових потужностей ввів Китай. За такого тренду генерувальні потужності «чистої» енергії збільшаться з 4250GW у 2024 році до 10000GW у 2030 році.
Попит на енергію зростає переважно за рахунок країн, що розвиваються.
L"…Незважаючи на рекордне впровадження екологічно чистої енергії, дві третини збільшення світового попиту на енергію 2023 року було задоволено за рахунок викопного палива, що призвело до ще одного рекордного рівня викидів CO2, пов'язаних з енергетикою."L
Джерело: World Energy Outlook 2024. International Energy Agency. October 2024
У 2023 році споживання енергії у світі становило 445 exa joules (EJ). За сценарієм STEPS (див. додатки у pdf) до 2050 р. споживання зросте до 530 EJ.
У країнах, що розвиваються, зростаючі потреби в енергії продовжують стимулювати використання викопного палива:
- Населення країн, що розвиваються, збільшилося на 720 мільйонів осіб за останні десять років
- Економіки країн, що розвиваються, збільшилися на 50%
- Промислове виробництво зросло на 40%.
- Площа будівель збільшилася на 40000 квадратних кілометрів.
- Споживання викопного палива збільшилося на 25%.
Проте споживання викопного палива на душу населення в країнах, що розвиваються, залишається на рівні менше половини від показників країн з розвиненою економікою. Якби країни, що розвиваються, досягли б рівня розвинених країн, глобальне використання викопного палива збільшилося б майже вдвічі порівняно з сьогоднішнім рівнем.
Основні економічні та енергетичні індикатори окремих країн та регіонів, 2023
| Регіон, країна | Населення, млн | Попит на енергію, EJ | Попит на електрику, (kwh per capita) | Автомобілів на тисячу населення |
|---|---|---|---|---|
| США | 338 | 92 | 11957 | 680 |
| Латинська Америка та Карибський басейн | 663 | 37 | 2225 | 163 |
| ЄС | 449 | 53 | 5298 | 516 |
| Африка | 1458 | 34 | 500 | 27 |
| Близький Схід | 269 | 36 | 4190 | 137 |
| Євразія | 240 | 43 | 5036 | 228 |
| Китай | 1419 | 170 | 6060 | 202 |
| Індія | 1429 | 45 | 1057 | 35 |
| Японія та Південна Корея | 176 | 28 | 8428 | 480 |
| Південно-Східна Азія | 685 | 33 | 1758 | 75 |
Джерело: World Energy Outlook 2024. International Energy Agency. October 2024
ВВП, Інвестиції, Енергетика: кореляції та диспропорції
У рамках сценарію STEPS кореляція між світовим ВВП і споживанням викопного палива, що спостерігалася в попередні десятиліття, в майбутні роки ослабне, і попит на кожен з видів викопного палива досягне піка до 2030 року. Щорічні інвестиції у викопне паливо скоротяться з трохи більше ніж $1 трлн у 2024 році до $650 млрд у сценарії STEPS у 2050 році, до $90 млрд у сценарії NZE.
Згідно з дослідженням Міжнародного енергетичного агентства (IEA),
L"державне втручання в регулювання цін на енергоносії досягло свого піка 2022 року, але доступність залишається ключовою проблемою. Стрибки цін, спричинені вторгненням Росії в Україну, призвели до того, що 2022 року загальні витрати на кінцеве споживання енергії досягли рекордного рівня - $10 трлн. Короткострокова підтримка споживачів безпосередньо з боку урядів становила $940 млрд. Вона здебільшого зосереджена в Європі, водночас інші правила ціноутворення, встановлені урядами, становили $2,4 трлн у вигляді субсидій на викопне паливо, наданих із 2022 року."L
За останні п'ять років обсяг потужностей для виробництва сонячної енергії збільшився в чотири рази, до 425 GW на рік. Щоб вийти на рівень 1100 GW (вихід у режим нульової емісії) необхідно домогтися збільшення в шість разів.
Літій-іонні (lithium-ion) акумулятори. За прогнозом Міжнародного енергетичного агентства в рамках сценарію STEPS попит на енергію зростатиме до 2200 terawatt-hours (TWh) у 2035 р., завдяки збільшенню споживання промисловості, електромобілів, витрат на охолодження, дата-центри та штучний інтелект.
У 2024 році інвестиції енергетичного сектору в сонячну фотоелектричну (solar photovoltaic (PV) технологію оцінково перевищили $500 млрд, що вдвічі більше, ніж інвестиції в інші джерела генерації енергії. Інвестиції в генерацію енергії сонця є центральними в трансформації всього енергетичного сектора.
L"У 2023 році кожен долар, вкладений у вітрові та сонячні фотоелектричні системи, приніс у 2,5 раза більше енергії, ніж долар, витрачений на ті самі технології десятьма роками раніше."L
У 2015 році співвідношення інвестицій у «чисту» енергетику та енергетику на викопному паливі становило приблизно 2:1, а у 2004 році вже 10:1. За даними IEA, зростання використання сонячної та вітрової енергії призвело до падіння гуртових цін у деяких країнах, подекуди нижче нуля, особливо в пікові періоди вітрової та сонячної генерації. Інвестиції в ядерну енергетику 2024 року збільшилися до близько $80 млрд (майже вдвічі більше, ніж 2018 року), склавши 9% інвестицій у «чисту» енергетику.
Енергетичні мережі - ахіллесова п'ята енергосектору?
Енергетичні мережі (grids) - вузьке місце в трансформації енергосектору. У 2015-2023 рр. інвестиції в їх модернізацію становили $300 млрд, а у 2024 році оцінково - $400 млрд. На розвинені країни і Китай припадає 80% інвестицій в енергомережі. Інвестиції США в «чисті» технології 2024 року становили близько $300 млрд, що в 1,6 раза більше, ніж 2020 року, і істотно більше, ніж в енергетику на викопному паливі. Для порівняння: інвестиції країн ЄС і США в «чисті» енерготехнології склали $370 млрд, а Китаю - близько $680 млрд.
Енергетичний протекціонізм Левіафана
Уряди в усьому світі все частіше підтримують вітчизняних виробників екологічно чистих енергетичних технологій. З $2 трлн, інвестованих у «чисту» енергетику з 2020 року, близько 10% (приблизно $170 млрд) пішли на проєкти, в яких використовують ресурси вітчизняного виробництва. З огляду на кредити на передове промислове виробництво (advanced manufacturing) у розмірі близько $50 млрд, відповідно до закону про зниження інфляції (IRA (Inflation Reduction Act) США державна підтримка склала майже одну третину від загальної суми. Інші регіони також проводять політику промислового, технологічного, енергетичного фаворитизму. На ці цілі було спрямовано $30 млрд у 2024 році в рамках державних програм, таких як «Майбутнє, зроблене в Австралії», відповідно до якого було надано податкових пільг на $4,5 млрд для виробництва водню, у Німеччині - $6 млрд на реалізацію своєї Національної водневої стратегії.
Фінансові стимули для виробництва, що допомагають скоротити розрив у витратах, часто надаються у формі підтримки:
- капітальних витрат, наприклад, інвестиційні податкові пільги, гранти, пільгові кредити та кредитні гарантії;
- операційних витрат, наприклад, податкові пільги на виробництво.
Однак проблеми інвестування в нові виробничі потужності не обмежуються витратами виробництва. Розмір внутрішнього ринку та його політична стабільність, робоча сила, готовність інфраструктури, процеси одержання дозволів, режими регулювання, а також екологічні, соціальні та управлінські вимоги (за ESG - все це впливає на корпоративні інвестиційні рішення). Політичні заходи можуть допомогти підвищити привабливість інвестицій завдяки забезпеченню високого ступеня політичної стабільності, скороченню термінів реалізації проєктів, зміцненню схем навчання та сертифікації працівників, розширенню внутрішніх ринків, зниженню нормативної невизначеності та запровадженню вищих стандартів ESG.
У 2023 році на найважливіших ринках корисних копалин спостерігалися значні коливання. Ціни на багато матеріалів різко впали, що дало змогу знизити витрати на екологічно чисті технології, включно зі зниженням вартості акумуляторних батарей на 14% у 2023 році. Така цінова ситуація послабила інвестиційні стимули до розроблення нових ресурсів, що має наслідки для майбутньої диверсифікації постачання.
L"Наприклад, у випадку з нікелем три чверті діючих або потенційних проектів, що перебувають під загрозою за сьогоднішніх цінових умов, знаходяться за межами трійки найбільших країн-виробників. Якщо вони закриються через низькі ціни, пропозиція буде ще більше концентруватися серед найбільших постачальників."L
У період з 2019 до 2023 року середні системні витрати на одиницю вироблюваної електроенергії, включно з розвитком і обслуговуванням мереж, досягли 145 $/МВт-год у Європейському Союзі, що на 60% вище, ніж у США, і приблизно на 10% вище, ніж в інших країнах з розвиненою економікою. Ключовим фактором цієї різниці є вартість погашення минулих капіталовкладень у Європейському Союзі, яка майже вдвічі вища, ніж у США. Вона склала третину загальних системних витрат у середньому в період 2019-2023 років. Ці більш високі витрати обумовлені витратами Європейського Союзу на розробку джерел електроенергії з низьким рівнем викидів, і, зокрема, його роботою з ініціювання великомасштабного впровадження вітрової та сонячної фотоелектричної енергії у 2010-х роках, коли вони були лише технологіями, що тільки зароджувалися, та дорогими технологіями, порівняно з сьогоднішнім днем.
Стан енергосистеми України
Енергетичний сектор України працює в умовах безпрецедентних загроз і невизначеності. Російські агресори зруйнували і продовжують руйнувати енергетичну інфраструктуру країни. У такій ситуації довгострокові інвестиції в генерацію електроенергії пов'язані з високими ризиками. В умовах широкомасштабної російської війни неможливо спрогнозувати ні терміни початку нової нормальності, ні структуру майбутнього попиту на енергію, ні патерни споживання. Тому сьогодні неможливо прописувати детальні, конкретні програми довгострокового розвитку. Важливо виробити загальні положення для проведення енергетичної політики з урахуванням світового досвіду та порівняльних переваг нашої країни.
Українська енергетична система є об'єктом вивчення як Міжнародного енергетичного агентства, так і ЄС та ОЕСР. Нагадаємо її основні характеристики до початку широкомасштабного російського вторгнення.
- До 2022 року енергетична система України залежала переважно від викопного палива та ядерної енергії.
- У 2021 році загальний обсяг вироблення енергії становив 88 мільйонів тонн нафтового еквівалента (Мтне) (oil equivalent (Mtoe).
- На нафту, природний газ і вугілля припадало майже 70%, а на ядерну енергетику - близько 25%.
- Вугілля, атомна енергія і більшість поновлюваних джерел енергії використовувалися здебільшого у виробництві електроенергії;
- Нафта і газ використовувалися переважно в секторах кінцевого споживання.
Джерело: Ukraine’s Energy Security and the Coming Winter. An energy action plan for Ukraine and its partners. International Energy Agency (IEA). September 2024
Україна видобувала значні обсяги вугілля та природного газу. Однак внутрішнього виробництва було недостатньо для покриття попиту. У 2021 році виробництво енергії в Україні становило 55 млн тонн н.е. (55 Mtoe) або майже дві третини (62%) загального обсягу пропозиції. Хоча відновлювані джерела енергії роблять скромний внесок в енергетичний баланс, виробництво сонячної та вітрової енергії швидко розширювалося з низької бази.
Теплові електростанції України виробляють електроенергію з вугілля, нафти та газу. Біомаса та біогаз класифікуються як відновлювані джерела, а не як термічні. У лютому 2022 року працювало дванадцять теплових електростанцій (без ТЕЦ) одиничною потужністю від 150 МВт до 800 МВт. 8 електростанцій радянської конструкції були введені в експлуатацію між 1958 і 1977 роками. Більшість блоків були модернізовані після 2000 року. Деякі електростанції спроектовані так, щоб вони могли працювати як на вугіллі, так і на природному газі, причому вугілля є основним паливом. Електростанції, що працюють лише на природному газі (потужністю 4,6 ГВт), протягом останнього десятиліття використовуються рідко. Близько 2,5 ГВт встановленої потужності знаходиться на консервації, що означає, що вона не є доступною для виробництва електроенергії. Загалом із 21,8 ГВт встановленої потужності станом на 2021 рік активно використовувалося 15,4 ГВт. В Україні також є три великі ТЕЦ з чотирма блоками потужністю 100-120 МВт і п'ятьма потужністю 250-300 МВт.
Примітки: Потужність: 56 ГВт (7-ме місце в Європі).
Експорт: Електроенергія експортувалась до сусідніх європейських країн до кінця 2022 року.
Україна має відносно високу щільність мереж, а рівень електрифікації становить майже 100%. Проте більша частина мереж була побудована в 1960-1970-х роках і потребує модернізації. Згідно з дослідженням 2018 року, 64% енергетичного обладнання було старше 40 років, а 22% – від 30 до 40 років. Як наслідок, мережі передачі та розподілу мають значні фізичні втрати, які за оцінками становлять понад 14% транспортованої електроенергії.
В Україні існують три типи постачальників: постачальники за вільними цінами, постачальники універсальних послуг (ПУП) і постачальник останньої надії (ПОН). До війни останні два обслуговували приблизно 44% усіх споживачів. Постачальники за вільними цінами купують електроенергію на гуртовому ринку та продають її промисловим і бізнес-споживачам за вільно узгодженими цінами. На кінець 2021 року налічувалося 955 ліцензованих постачальників електроенергії, з яких лише 30% (287) були активними постачальниками електроенергії споживачам. Найбільшими за клієнтською базою є «ДТЕК Київські енергетичні послуги», «Львівенергозбут», «ДТЕК Дніпровські енергетичні послуги», група «Енера»17 та «Харківенергозбут».
ПУП постачають електроенергію домогосподарствам за регульованими цінами, встановленими КМУ, а малим підприємствам – за цінами, затвердженими НКРЕКП. На кожну область припадає по одному постачальнику універсальних послуг, загалом їх 25. ПУП також можуть виступати постачальниками за вільними цінами й постачати електроенергію непобутовим споживачам за вільно встановленими цінами по всій території України. Деякі з найбільших постачальників за вільними цінами фактично також є постачальниками універсальних послуг.
На державну компанію «Укрінтеренерго» покладено зобов’язання ПОН, вона постачає електроенергію споживачам в особливих ситуаціях, таких як відмова від послуг постачальника або неможливість вибору постачальника, і може робити це не більше 90 днів за регульованою ціною.
Україна традиційно задовольняла свої потреби в газі за рахунок поєднання внутрішнього видобутку та імпорту газу з Росії. Однак газові відносини з Росією були постійним джерелом напруженості та нестабільності. Україна припинила прямий імпорт газу з Росії в листопаді 2015 року, замінивши частину його непрямим імпортом через Європейський Союз. Імпорт вугілля зріс після того, як 2014 року Україна втратила контроль над своїм основним вуглевидобувним регіоном на Донбасі, і країна перетворилася з майже самодостатньої у вугіллі держави на великого імпортера (40% поставок вугілля).
2020 року в ЄС витрати на електроенергію, природний газ, інші види палива становили 4,3% витрат домашніх господарств, від 9,2% у Словаччині до 2,25% у Люксембурзі. В Україні цей показник становив 2,67% витрат домашніх господарств. За ліквідації дотацій і державної підтримки, зміни ціноутворення для комерційного сектору ці витрати в Україні можуть зрости до 5-7% загальних витрат.
Основні учасники ринку електроенергії України:
- Укргідроенерго – це державна гідроенергетична компанія, що перебуває в управлінні Кабінету Міністрів України. Компанія експлуатує 10 гідроелектростанцій, розташованих на річках Дністер та Дніпро, які виробляють близько 6,7% від загального обсягу виробництва електроенергії в Україні.
- Енергоатом – це державна компанія під управлінням Кабінету Міністрів України, яка експлуатує чотири АЕС, що виробляють близько половини електроенергії в країні.
- Група компаній ДТЕК, є найбільшою вертикально інтегрованою приватною холдинговою компанією в Україні, займається виробництвом, постачанням і розподілом природного газу та електроенергії, а також видобутком вугілля.
- Центренерго – одна з найбільших теплогенеруючих компаній в Україні, до складу якої входять три ТЕС. Центренерго перебуває у державній власності та управляється Фондом державного майна України (ФДМУ).
- Укренерго – єдиний оператор системи передачі (ОСП) в Україні. Він відповідає за передачу та диспетчеризацію електроенергії мережами високої напруги. Згідно з новою ринковою моделлю Укренерго здійснює управління балансуючим ринком та ринком допоміжних послуг, реєструє двосторонні договори, виконує функції адміністратора комерційного обліку та розрахунків.
- Оператори систем розподілу (ОСР) відповідають за розподіл та диспетчеризацію електроенергії кінцевим споживачам. В Україні 32 ОСР, 8 з яких контролюються ФДМУ. Постачальники (за вільними цінами) – це суб'єкти господарювання, які купують електроенергію на ринку та продають її споживачам за вільними (нерегульованими) цінами.
- Постачальники універсальних послуг (ПУП) – це постачальники електроенергії, які із вимогами Закону про ринок зобов'язані постачати електроенергію побутовим та малим непобутовим споживачам за регульованими цінами. Налічується 25 регіональних ПУП, з них 6 належать державі.
- Укрінтеренерго (постачальник «останньої надії») є державним постачальником, який надає послуги постачання споживачам у виняткових обставинах. Він може постачати електроенергію не більше 90 днів за регульованими цінами.
- Гарантований покупець є державною компанією, відповідальною за забезпечення суспільних інтересів у збільшенні частки виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії шляхом купівлі/продажу електроенергії у виробників, які мають право на отримання «зеленого» тарифу.
Джерело: Ринкове дослідження стану конкуренції в електроенергетичному секторі України. Competition Market Study of Ukraine’s Electricity Sector. OECD. June 2023
Рекомендації ОЕСР та Міжнародного енергетичного агентства для України
Восени 2024 року Міжнародне енергетичне агентство (IEA) виробило цілу низку рекомендацій Україні у сфері енергетичної політики.
-
Швидке розгортання децентралізованих генерувальних потужностей. Крім дизельних генераторів, які вже широко використовуються як резервне енергопостачання, сюди мають входити невеликі газові теплоелектростанції (<40 МВт), сонячні фотоелектричні та вітрові системи, а також батареї та інші технології зберігання енергії. Сонячні фотоелектричні батареї та батареї, зокрема установки за лічильником, можуть бути швидко розгорнуті за наявності правильних стимулів, що дасть їм змогу задовольнити потреби в енергії, водночас підвищуючи фізичну стійкість системи. Автономні та мінімережеві рішення мають стати частиною рішення. Робота з партнерами щодо забезпечення резервної генерації для водопостачання, мобільних мереж і лікарень також матиме ключове значення для забезпечення стійкості критично важливої інфраструктури.
-
Збільшення імпорту електроенергії з Євросоюзу в Україну. Україна пов'язана з континентальною Європою через Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію та Молдову. Поточна гарантована пропускна спроможність для торгівлі в напрямку України та Молдови становить 1700 МВт. Вона може бути доповнена, якщо дозволяє мережа, екстреною угодою (inter-TSO agreement), яка може забезпечити додаткову підтримку на кілька годин.
-
Прискорення постачання малих ТЕЦ (теплоелектростанцій) (CHP (combined heat and power) units), особливо в найбільш постраждалі райони країни. Зміцнення опалювальної інфраструктури України вимагає локалізованого підходу з акцентом на найбільш постраждалі регіони, як-от Харків, Миколаїв і Суми.
Станом на кінець липня 2024 року в Харкові встановили 22 когенераційні установки та 31 автономну котельню, але для забезпечення достатнього теплопостачання цієї зими місту необхідно аж 140 установок (загальною потужністю 340 МВт). Київська муніципальна компанія «Київтеплоенерго» замовила 15 малих ТЕЦ (загальною потужністю 60 МВт), але їх не буде поставлено до грудня 2025 року - занадто пізно для забезпечення теплом цієї зими. Наскільки це можливо, Україні слід прискорити і визначити пріоритетність цих поставок за допомогою міжнародних партнерів.
-
Необхідно актуалізувати пріоритет інвестицій в енергоефективність. Станом на 2021 рік майже 80% фонду житлових будівель в Україні належали до категорії енергонеефективних. Підвищення енергоефективності наявного фонду будівель, зокрема за рахунок поліпшення будівельних матеріалів, могло б удвічі знизити енергоспоживання. Нове будівництво, реконструкція будівель, пошкоджених під час війни, а також реконструкція наявних будівель мають здійснюватися з метою впровадження в будівлях високих стандартів ефективності.
-
Прискорення модернізації систем опалення України. Модернізація мережі централізованого теплопостачання України давно назріла і має бути прискорена разом з модернізацією житлового фонду країни. Велика частина опалювального обладнання та інфраструктури України близька до вироблення всього свого ресурсу або вже перевищила свій розрахунковий термін служби, а мережеві втрати (понад 20%, навіть до повномасштабного вторгнення) більш ніж удвічі перевищують типові втрати в країнах ЄС. За оцінками уряду, близько 44% мереж централізованого теплопостачання старе. Відсутність інвестицій у тепломережі в поєднанні з низькою енергоефективністю означає, що більше половини палива, яке використовується нині для виробництва тепла, витрачається даремно.
-
Використання значного потенціалу України для виробництва біогазу та біометану. Стимули для сприяння інвестиціям в установки на основі біогазу та біометану (зокрема для комбінованого виробництва тепла та електроенергії) можуть стати альтернативою системам централізованого теплопостачання на природному газі та підвищити стійкість теплопостачання України перед обличчям триваючих ризиків безпеки постачання газу. В Україні є два діючих заводи з виробництва біометану і кілька споруджуваних. У 2024-2025 роках планується відкрити десять нових потужностей потужністю 1,5 мільйона кубометрів на рік.
Джерело: Ukraine’s Energy Security and the Coming Winter. An energy action plan for Ukraine and its partners. International Energy Agency (IEA). September 2024
Слушна пропозиція з дослідження стану конкуренції на енергетичному ринку України від Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР):
L"
Гуртовий ринок електроенергії України має функціонувати як конкурентний ринок, на якому регулювання доповнює конкуренцію. Незважаючи на проконкурентну законодавчу базу, закріплену в Законі України «Про ринок електричної енергії», більшість учасників ринку та зацікавлених сторін незадоволені статус-кво.
Причини їхнього незадоволення різні й не позбавлені індивідуальної упередженості, але одна з проблем, яку поділяє переважна більшість, стосується відсутності регуляторної стабільності. Вихід на ринок електроенергії в Україні, особливо в якості виробника електроенергії, вимагає значних зобов’язань з точки зору капіталу, часу, технічних та адміністративних ресурсів. Такі настрої пояснюються тривалим періодом окупності інвестицій.
"LILI вважає, що треба відмовитися від практики постійних регуляторних змін, які створюють невизначеність і блокують інвестиції в ринок енергії. До того ж, в умовах високої концентрації неринкової влади, захоплення регулятора діючими домінуючими суб'єктами, відбувається збільшення енергетичних витрат для виробників товарів і послуг.
Однією з найважливіших проблем, виявлених у дослідженні ОЕСР, є граничні цінові обмеження на гуртовому ринку, яке лежить в основі конкурентного процесу, тим більше для такого однорідного товару, як електроенергія. Обмеження ціноутворення повинно здійснюватися з особливою обережністю і лише за певних обставин. З точки зору конкуренції, граничні ціни можуть бути виправдані тільки ризиком надмірного ціноутворення та за відсутності кращих альтернатив.
Основні рекомендації від ОЕСР мають такий вигляд:
-
Сприяння конкуренції на гуртовому ринку електроенергії шляхом підвищення ліквідності та зміною порядку ціноутворення.L"Вільне ціноутворення є передумовою ефективної конкуренції. Його слід обмежувати лише в разі крайньої необхідності, і то лише на найкоротший період часу."L
-
Зменшення сегментації ринку.L"Значні обсяги електроенергії продаються у спеціальній секції Української енергетичної біржі, яка недоступна для комерційних сегментів гуртового ринку. Це знижує ліквідність комерційних сегментів і робить їх менш надійними та більш вразливими до маніпуляцій Вирішення проблеми різниці між ринковими цінами та регульованими цінами для населення за рахунок державного бюджету не буде перешкоджати функціонуванню гуртового ринку. У середньостроковій перспективі поступове запровадження ринкових цін для домогосподарств має усунути потребу в цій моделі ПСО для домогосподарств."L
-
Поліпшення якості нагляду над ринком енергії. Необхідне запровадження регламенту REMIT (Regulation on Wholesale Energy Market Integrity and Transparency). Це комплексна система нагляду за операціями на гуртовому ринку. Її впровадження може зменшити ризик маніпулювання ринком, підвищити прозорість та довіру до ринку, що сприятиме ліквідності та конкуренції. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) повинна звітувати про ринкові індикатори послідовно по всіх сегментах ринку. Вона має розробити та опублікувати методологію розрахунку індикаторів – особливо тих, що вказують на ліквідність ринку, концентрацію та владу – та відповідні знеособлені дані, щоб забезпечити їхню якість. Потенційні інвестори повинні мати доступ до достовірної інформації про стан ринку енергії загалом та електроенергії зокрема, про довгострокову стратегію розвитку генерації енергії.
-
Проведення незалежної оцінки двосторонніх електронних аукціонів на Українській енергетичній біржі.L"Існують ознаки того, що результати двосторонніх аукціонів не завжди належним чином відображають ринкові умови. Це може бути пов'язано з тим, що продавці мають занадто багато можливостей для встановлення конкретних умов аукціону, що частково перешкоджає доступу покупців до аукціонів."L
-
Дозвіл укладення довгострокових комерційних договорів купівлі-продажу електроенергії для нових генеруючих потужностей.L"Комерційні договори купівлі-продажу електроенергії (РРА) є одним з методів забезпечення фінансування нових генеруючих потужностей. Наразі максимальна тривалість комерційних договорів становить один рік. Такий короткий термін є недостатнім для забезпечення фінансування нових генеруючих потужностей. Для нових електростанцій термін дії РРА не повинен обмежуватись. Обмеження для існуючих виробників можуть бути необхідними для забезпечення ліквідності ринку, але вони повинні вводитися відповідно до чітких правил. Зняття обмежень на тривалість РРА для нових електростанцій буде простим заходом для сприяння інвестиціям після закінчення війни."L
-
Сприяння ринковій конкуренції на роздрібному ринку електроенергії. Це передбачаєL"поетапне скасування регульованих цін для домогосподарств. Регульовані ціни для домогосподарств стримують конкуренцію на роздрібному ринку та призводять до високого споживання електроенергії. Регульовані тарифи мають бути скасовані та замінені більш ефективним ціноутворенням."L
-
Сприяння виробництву електроенергії з відновлюваних джерел енергії та їхньої участі в роботі ринку.L"Інтеграція виробників ВДЕ до повноцінної участі у функціонуванні ринку зменшить ринкову концентрацію та збільшить конкуренцію». Необхідне «удосконалення ціноутворення на балансуючому ринку шляхом поступової відмови від цінових обмежень, що забезпечить ринкові стимули для збільшення участі на цьому ринку. Будь-яка схема підтримки ВДЕ для нових потужностей повинна дозволяти та стимулювати майбутніх виробників ВДЕ пропонувати послуги балансування на балансуючому ринку."L
-
Підтримка нових (комерційних) об'єктів ВДЕ повинна надаватися виключно через конкурентні аукціони. Аукціони є більш ефективними, ніж встановленні фіксовані «зелені» тарифи, оскільки конкуренція може знизити вартість підтримки.
-
Забезпечення транскордонної ринкової інтеграції.L"Успішна синхронізація є важливим кроком на шляху до інтеграції українського ринку електроенергії з ЄС.… Інтеграція гуртового ринку електроенергії України з ринками електроенергії ЄС надає унікальну можливість покращити конкуренцію в довгостроковій перспективі. Збільшення потужностей міждержавних з'єднань у поєднанні з можливістю імпорту та експорту електроенергії дозволяє новим гравцям конкурувати, зменшуючи концентрацію ринку та впроваджуючи конкурентну динаміку."L
Висновки дослідження
Україна істотно збільшить свою національну конкурентоспроможність, національну та енергетичну безпеку, якщо дотримуватиметься законів відкритої ринкової конкуренції, забезпечуватиме нейтральну, рівновіддалену від усіх учасників роль уряду в регулюванні його різних сегментів, ліквідувавши конфлікт інтересів на ринку енергії. Це коли власник, регулятор, керівник і контролер - Держава, нехай і у вигляді різних організацій і відомств.
На етапі глибокої трансформації структури капіталу та економіки України загалом критично важливо створити таке правове, інституційне середовище, в якому вибір джерел генерації енергії, технологій, місць розміщення нових виробництв, їхніх технічних параметрів здійснювали б приватні інвестори, а не держава. Будь-які форми державного інтервенціонізму, зокрема ціновий, технологічний, фінансовий, регуляторний фаворитизм, надання державних гарантій для обраних суб'єктів на шкоду єдиним правилам конкуренції на ринку енергії, збільшують ризики вчинення інвестиційних, виробничих помилок, консервації виробництв, що в довгостроковій перспективі гальмуватимуть економічне зростання та підвищення продуктивності праці.Share
Поширити
Теми
Виробництво товарів і послуг
Реформи
Світ
Тренди
ОПЕК
Ярослав Романчук
Президент Міжнародного Інституту Свободи ILI (Україна). Відомий український та білоруський економіст, популяризатор Австрійської економічної школи на пострадянському просторі. Спеціалізується на реформах у перехідних економіках на постсоціалістичному просторі.
Команда ILI
Редакційна команда сайту ILI - висококваліфіковані фахівці з навичками роботи з науковими дослідженнями, у ЗМІ, та також дизайні наукових статей.
Отримуйте свіже дослідження щомісяця
Підпишіться та дізнавайтесь першим про наші дослідження та публікації
Підписуючись, ви погоджуєтеся з нашою Політика конфіденційності
Рекомендовані матеріали
Економічна Безпека
Помаранчевий рівень Національної Економічної безпеки, в якому наразі знаходиться Україна — закономірний результат багаторічної “діяльності” Держави. Що заважає бурхливому розвитку країни з таким високим потенціалом?
Індекс енергетичного транзиту: лідери та аутсайдери 2024
Національні системи енергетичної безпеки випробовуються геополітичними загрозами, коливанням цін, регуляціями та державним стимулюванням переходу на «зелену» енергетику. Але поки одні країни готуються до транзиту, а інші – ігнорують його, Україна застрягла на роздоріжжі.