Всесвітній економічний форум опублікував доповідь про стан енергетичного транзиту зі свіжими даними однойменного індексу Fostering Effective Energy Transition 2024 в ETI, значення Індексу досягло рекордного рівня.
Зі 120 країн рейтингу 107 за останні десять років покращили свої показники. Проте вчені закликають не розслаблятися, не спочивати на лаврах, а продовжувати працювати над архітектурою та інститутами ринку енергетичних товарів та послуг.
«Глобальний ландшафт характеризується економічною нестабільністю, підвищеною геополітичною напруженістю та технологічними зрушеннями», - попереджають автори Доповіді, саме тому останні три роки темпи покращення помітно сповільнилися.
Індекс енергетичного транзиту (Energy Transition Index ETI) – інструмент вимірювання та оцінки прогресу в енергетичній сфері, що показує стан енергетичної системи країни, оцінює готовність до транзиту у нову якість. Експертиза включає 120 країн світу за параметрами: як доступність для всіх, стабільність, безпека, регуляторна якість, інфраструктура, інновації, освіта, людський капітал, фінанси та інвестиції.
Індекс складається з двох частин: якість роботи системи (вага 60%) та готовність до транзиту (вага 40%). Кожна країна оцінюється за 46 індикаторами. Результати трансформуються в рейтинг за шкалою від 0 до 100 балів (найкращий показник).
У 2023 р. сукупні інвестиції у чистий енергетичний транзит становили $1,8 трлн. (+17% порівняно з попереднім роком), а потужності з виробництва енергії з відновлюваних джерел збільшилися на 50% порівняно з 2022 р. Більшість інвестицій надійшла в електричний транспорт. Лідером виступив Китай, який випередив Європу та США. Сектор штучного інтелекту (AI) також суттєво зріс, до ~$50 млрд. Решта світу залишалася швидше спостерігачем за цими процесами. Перехідні країни отримали менше 15% від загального обсягу інвестицій, хоча в них мешкає 65% населення планети, і вони виробляють приблизно третину світового ВВП.
За методологією Індексу енергетичного транзиту за останні п'ять років найбільший прогрес зафіксовано в Естонії, Ефіопії та Лівану.
У 2024 р. середньосвітове значення Індексу енергетичного транзиту становило 56,5 балів. Торік було 56,3 бала.
В Індексі 2024 р. Україна посіла 76 сходинку з показником 52,9 бала. Для порівняння у 2023 р. Україна була на 64 місці з показником 54,5 бала. Погіршення відбулося як за підіндексом «функціонування системи» (було 63,2 бала, стало 62,6 бала), так і за підіндексом «готовність до транзиту» (2023 р. було 41,5 бала, стало 38,3 бала). Найближчі «сусіди» - Еквадор (74), Єгипет (75), Камбоджа (77), Сербія (78), Вірменія (79) та Киргизстан (80). Істотно гірше за Україну Молдова (107), Казахстан (98). Втім, Україна може погіршення показників списати на війну, знищення російськими ракетами та дронами енергооб'єктів, тож і у наступному індексі не слід очікувати суттєвих покращень позицій.
Світові лідери не змінились: Швеція, Данія, Фінляндія. У Топ-10 входить Естонія (9 місце). Китай опинився на 17-му місці, Бразилія – на 12-му, США на 19-му, Польща на 31-му, Туреччина на 59-му, Індія на 63-му. Індекс складений так, що просунутий у всьому Сінгапур зайняв лише 64 місце.
«Щоб вийти на заплановане обмеження глобального потепління до 1,5°C, «інвестиції в чисту енергетику в цих країнах за межами Китаю мають збільшитися більш ніж у шість разів, з $270 млрд на даний час до $1,6 трлн до початку 2030-х років» - рекомендують автори звіту.
У бідних країнах таких грошей немає, і давати їм у борг охочих не знайти, оскільки більшість із них у боргах, як у шовках. З іншого боку, щороку зростає обсяг фактів та наукових даних, що підтверджують хибність припущень, закладених у кліматичний порядок денний сталого розвитку. Однак, розвинені країни та міжнародні організації продовжують нав'язувати її усьому світу.
Експерти ВЕФ зазначають, що сповільнювальні темпи інновацій «такі країни, як Китай та Індія, лідирують у розробці нових енергетичних рішень та технологій». Можливо, ці країни й лідирують, але вони так само попереду всієї планети з видобутку та споживання вугілля.
Загалом країни Азії та Тихоокеанського регіону збільшили споживання вугілля у 2013-2023 роках на 18,9% до 135,7 екзажоулів.
Очевидно, ці країни ігнорують кліматичний порядок денний ЄС/США, реалізуючи своє власне уявлення про щасливе енергетичне майбутнє. Оскільки планета Земля у нас одна, то ЄС/США та затяті адвокати «зеленого» переділу та кліматичної «секти імені Грети Тунберг» залишаються з індійськими, китайськими, індонезійськими викидами парникових газів, але при цьому вони жорстко карають європейських фермерів за гази корів, тракторів та дим від шашликів.
Парадоксально, але ВЕФ під час аналізу енергетичного переходу хвалить Китай:
«Країни з розвиненою економікою, поряд з Китаєм і Бразилією, продовжують залишатися лідерами, а також кількома країнами, що розвиваються, які прокладають шляхи для прогресу».
Зробимо припущення, що це через те, що у 2023 р. Китай встановив більше сонячних панелей, ніж решта світу в 2022 році. Він планує збільшити потужності вітрових установок на 66%.
Варто відзначити і Бразилію, яка вкладає в гідроенергетику та біопаливо.
- Німеччина незграбно здійснює енергетичний перехід. Вона закрила атомні електростанції, викликавши подив фінів і французів, а російський газ, що випав з енергетичного балансу, замінила... вугіллям. Німеччина збільшила виробництво енергії з вугілля на 35%, але не змінила ставлення до ядерної енергетики. Очевидно, німецькі політики вивчають якусь іншу фізику. Незважаючи на все це, Німеччина посіла високе 11-е місце в Індексі-2024 з показником 66,5 балів. Середній показник по розвиненим країнам склав 64,8 балів, по країнах Азії – 53,9 балів, по країнах Європи – 57,5 балів.
- Україна помітно відстає від конкурентів у регіоні. Дослідження енергетичного транзиту є ще одним джерелом цінної інформації для створення в Україні надійної, стійкої, якісної енергетичної системи. Відтворення радянської централізованої енергетики неможливе і небажане. Сучасні технологічні рішення дозволяють створити повноцінне конкурентне поле для виробників електроенергії із різних джерел, а для споживачів – повноцінний вибір продавців енергетичних товарів та послуг.
Що робити? Україні, як і більшості перехідних країн, потрібна повноцінна реформа енергетичного сектору, спрямована на демонополізацію, лібералізацію та ліквідацію монополістичних, дискримінаційних практик. В умовах високої продуктивності сучасних енергетичних установок на різних видах палива примушувати всю країну до одного – це послаблювати національну систему енергетичної безпеки на догоду енергетичним баронам. Україна була в такому режимі понад 30 років. Саме час застосовувати науково обґрунтовані, історично перевірені рішення з урахуванням вільного ринкового обміну. А державі краще не бути генератором, дистриб'ютором, інвестором, власником, менеджером та регулятором усієї енергосистеми з виснажливим конфліктом інтересів, а сконцентруватися на якості енергетичних мереж та створенні рівних умов на ринку енергетичних товарів та послуг.