Гнітючі новини для України повідомив сьогодні канадський мозковий центр Fraser Institute, який опублікував один із найочікуваніших щорічних індексів «Economic Freedom of the World 2024».
Наша країна посіла 150-те місце зі 165 країн - так низько ми ще не падали ніколи в історії змін економічної свободи, з часу коли Україну додали в Індекс.
Прекрасна доповідь найбільшої у світі мережі мозкових центрів, які вивчають економічну свободу, вперше поставила Україну на 118 місце у 1995 році з показником 3,46 бала.
У 2000 році Україна опустилася на 140 місце з показником 4,45 бала і наступні 12 років ми коливались в межах 120-140 місця.
2012 рік приніс Україні 115-те місце з результатом 5,96 бала, але результат було втрачено, і до 15 року ми скочувалися дедалі нижче, але найнижчим результатом до цього року було 144 місце.
Найкращий показник Індексу економічної свободи України за всі роки досліджень був у 2020 році, коли наша країна посіла 109 місце з результатом 6,19 бала.
Але вже наступного року країна розпочала падіння – 113 місце з показником 6,06 балів. За рік Україна опустилася на 37 місць, втративши 0,94 бала в Індексі. Це дуже велика втрата, найсильніший нахил у бік економічної несвободи.
Варто згадати, що презентований індекс розраховуватися за результатами не поточного, а 2022 року. Є великі сумніви, що дослідження у 2023 та 2024 роках, про які Інститут ILI обов'язково напише в майбутньому, порадують нас. Індекс – 2024 заснований на даних за 2022 рік для включення та обліку всіх релевантних даних. Лаг між роком індексу та даними – два роки. Наприклад, індекс 2004 року – це дані за 2002 рік. Далі у таблицях казано рік отримання даних.
Україна стала лідером із погіршення показника економічної свободи серед усіх країн світу згідно з Індексом економічної свободи 2024 року.
Хто ж наші сусіди у цьому рейтингу? Бурунді (149), Ефіопія (148), Ірак (147), Чад (151), Конго (152), Центральноафриканська республіка (153).
Вдумайтесь у цей факт: Ефіопія має більшу економічну свободу, ніж європейська країна Україна!
Молдова з 57 місця в Індексі-2023 перемістилася на 89-те цього року.
Прикро, що країни-агресори росія та білорусь також випереджають Україну в Індексі економічної свободи, посівши відповідно 119 та 112 місця.
Найвільніші країни світу
Найбільш економічно вільними країнами світу стали:
Гонконг (Китай)
Сінгапур
Швейцарія
Нова Зеландія
США
Данія та Ірландія
Варто радіти за Канаду (8), Австралію та Люксембург (9).
У Топ-20 потрапила також Естонія (20 місце). Далі йде Грузія (21).
Найнижче в рейтингу країн за рівнем економічної свободи серед країн ЄС знаходяться Греція та Польща – на 70 місці з показником 6,85 бала.
У Топ-30 Індексу 2024 року від Fraser Institute потрапили 13 країн ЄС, а це означає, що понад 48% усіх членів Євросоюзу розуміють та цінують економічну свободу, закладаючи її в основу свого розвитку.
Share
Найслабша ланка української економічної політики — гроші
Згідно з методологією Індексу в рейтингу 2022 року за групою індикаторів «надійні гроші» Україна посіла 155-те місце через дуже високу інфляцію та жорсткі обмеження за рахунками платіжного балансу. За всю історію Індексу Україна ніколи не входила навіть до перших 120 країн світу.
Друга проблема української економіки – державне регулювання. У 2022 році за цією групою індикаторів Україна посіла 152-е місце з показником 4,67 бала, адже ще 2021-го у нас було 122-е місце та 5,89 бала.
Висновок: під час війни замість лібералізації, дерегулювання та розкріпачення бізнесу Уряд навпаки ускладнив регуляторне навантаження. Нагадаємо, що за оцінками Інституту воно становить ~15-17% ВВП або понад $30 млрд. З такими кайданами на ногах і руках в умовах величезних військових загроз, регулярних енергетичних блекаутів та мобілізаційного шантажу робочої сили дивом є сам факт діяльності українського бізнесу.
Зазначимо, розмір держави в Україні ще у 2019 році оцінювався на рівні 73 місця. Тож факт одержавлення економіки країни, яка без того страждає від домінування Держави, останніми роками помітно прискорився.
Середньосвітовий показник Індексу економічної свободи, розрахований за 165 країнами, становив 6,56 бала («10» – найвищий рівень свободи).
З пікового 2019 року (6,8 бала) економічна свобода постійно зменшується.
Сьогодні її рівень відповідає рівню кінця минулого десятиліття. Крихкі, слабкі здобутки останніх 15 років зруйновані не ураганом чи іншим природним явищем, а... Державою. Через монетарну, фіскальну та регуляторну політику держава обмежує свободу людини під привабливими гаслами, декларуючи шляхетні цілі: стійкий розвиток, боротьба з бідністю та змінами клімату, забезпечення диверсифікації, рівності та інклюзивності, протидія глобальним загрозам та забезпечення глобальних прав людини. Фактично, збагачуються VIP-розпорядники та споживачі чужого та руйнується єдине справедливе конкурентне поле, збільшується дискримінація та влада монополістів. Дії Держави спотворюють всю економіку, отже ~3% населення заробляє рахунок ~97% від інших. У результаті країна втрачає конкурентоспроможність та продуктивність. Ерозія довіри збільшує трансакційні витрати, створює підґрунтя для авторитаризму олігархату.
Так працює порочне коло націоналізації економіки. Яскраве, переконливе підтвердження біблійного «дорога до раю вимощена добрими намірами». Одна річ, коли гарним словами, слоганам та мемам аплодують звичайні люди, які досі не вважали за потрібне для себе зрозуміти, що таке інфляція, скільки насправді вони платять податків і що отримують натомість. Інша річ, коли Левіафанство (одержавлення) некритично сприймають, насаджують політичні, громадянські та економічні еліти.
Якщо розділити всі країни світу на чотири групи за рівнем економічної свободи, то в першому квартилі (25% найвільніших країн світу) ВВП на душу населення буде $52 877. Це у 8 разів більше, ніж у 25% найбільш економічно невільних країн – $6 968.
Ще фактів для роздумів? Будь ласка.
В економічно вільних країнах 10% найбідніших заробляють $7610 на рік, а в економічно невільних країнах — лише $952.
У найбільш економічно вільних країнах середньостатистична людина живе на 16 років довше, ніж в економічно невільних.
У найбільш економічно вільних країнах дитяча смертність у 9 разів менша, ніж в економічно невільних.
В економічно вільних країнах лише один відсоток населення живе в умовах бідності. В економічно-невільних країнах таких 30%.
В економічно вільних країнах на 40% більше громадян стверджують, що вони задоволені своїм життям, ніж в економічно невільних країнах.
Frazer Institute та його колеги в мережі філософії лібералізму по всьому світу на цифрах на вибірці 165 країн світу протягом понад 30 років демонструють позитивний вплив економічної свободи на фінансові, соціальні, екологічні, виробничі параметри людської діяльності.
Шкода, що українські еліти, влада та суспільство за понад 30 років не усвідомили, не прийняли економічну свободу як фундамент своєї країнової стратегії довгострокового зростання та розвитку.
Як кажуть, ви можете підвести коня до водопою, але ви не можете змусити його напитися. Так виходить і з Україною. Здавалося б, країна зі свободою та волею в серці та в культурному коді! За останні 20 років українці провели три революції із гаслами «Свобода – наша релігія».
Наші доблесні воїни, солдати та офіцери своїми життями захищають нашу та вашу свободу від нацистського ворога. Здавалося б, бери цю свободу. Роби її на практиці, втілюй у життя – і буде тобі безпека, добробут та швидке зростання. Буде тобі приріст населення, інвестиції, високі технології, підприємницький драйв та гідне місце у світі. Але Україна, як і раніше, залишається в полоні прокляття марксизму, Левіафанства, сліпої, тупої віри у Велику державу (але не плутайте бюрократію з величчю країни та народу).
Нам потрібна справжня Революція Ідей, щоб кожен українець обирав до парламенту, президента, до місцевих органів влади своїх представників не за умовну гречку, гарний перформанс, солодкі складні промови солов'їною українською мовою, не за набір обіцянок ситного життя чужим коштом.
Україні потрібен перший у її історії уряд, парламент, націлені на економічну свободу. Нам потрібен свій Хав'єр Мілей, який пилкою та сокирою відрубає щупальці українського Левіафана.
Президент Міжнародного Інституту Свободи ILI (Україна). Відомий український та білоруський економіст, популяризатор Австрійської економічної школи на пострадянському просторі. Спеціалізується на реформах у перехідних економіках на постсоціалістичному просторі.
Національні системи енергетичної безпеки випробовуються геополітичними загрозами, коливанням цін, регуляціями та державним стимулюванням переходу на «зелену» енергетику. Але поки одні країни готуються до транзиту, а інші – ігнорують його, Україна застрягла на роздоріжжі.